1. Стимулювання розвитку сімейного фермерства через закріплення їх пріоритетного права на придбання земель сільськогосподарського призначення, надання доступу до банківських кредитів і розвиток аграрної інфраструктури.

Стратегічним орієнтиром розвитку аграрного сектору економіки України має стати розбудова багатоукладного сільського господарства, в якому функціонують як високотоварні великі підприємства, так і сімейні фермерські господарства. Великі підприємства мають змогу використовувати найсучасніші технології вирощування рослин і відгодівлі тварин, характеризуються високою продуктивністю і капіталомісткістю виробництва. Їх антиподи – дрібні фермерські господарства , мають нижчу продуктивність, але можуть виробляти «органічну» продукцію та допомагають вирішувати проблеми зайнятості сільського населення. Безробіття на селі є однією з найгостріших соціальних проблем у багатьох країнах, які знаходяться на стадії трансформації. Адже, приватні інвестори (внаслідок дії ефекту агломерації) зазвичай надають перевагу відкриттю нових виробництв у містах. А надлишкові робочі руки на селі не можуть з легкістю працевлаштуватися у містах, оскільки часто програють у конкурентній боротьбі міським жителям. Тому дрібне фермерство виступає не лише формою традиційної економічної діяльності, а й засобом підвищення зайнятості сільського населення.

Проблемними аспектами дрібного фермерства є те, що малі розміри господарства і земельної ділянки, яка обробляється, не дозволяють скористатися ефектом масштабу і підвищити результативність власної діяльності. Крім того, незначні обсяги виробництва не дають змоги активно впроваджувати технологічні нововведення, внаслідок дії як технічних, так і фінансових обмежень. Інша структурна проблема, що знижує ефективність роботи дрібного фермера, є низький рівень спеціалізації виробництва.

Вказані проблеми з очевидністю проявилися у сільському господарстві Польщі в 1990-х роках, коли дрібні фермери програвали конкурентну боротьбу великим сільськогосподарським підприємствам і багато з них опинилися на межі виживання. Проте поширення дії Єдиної сільськогосподарської політики ЄС на фермерські господарства Польщі, починаючи з 2002 року, сприяло посиленню їх спеціалізації. Крім того, фермерам було відкрито доступ до програм інвестиційної підтримки. Такі нововведення сприяли підвищенню конкурентоспроможності дрібного фермерства у Польщі.3


0 Підтримано0 Поправок