2. Нова якість державного управління: модернізація структури і функцій органів виконавчої влади. Стратегія управління державною власністю
РОЗДІЛ 12. МОДЕРНІЗАЦІЯ СТРУКТУРИ І ФУНКЦІЙ ОРГАНІВ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ ЕКОНОМІКИ**
Головними цілями функціонування органів державного регулювання економіки** повинні бути
прискорене економічне зростання і зростання зайнятості
стабільність національних грошей
розбудова соціальної ринкової економіки
інноваційний розвиток економіки
забезпечення високої якості життя населення і соціальних гарантій
ефективне оперативне управління і реагування державних органів на потреби часу
Виходячи з цього комплексу цілей і аналізу поточного стану, цілком зрозуміло, що система державного управління економікою в Україні абсолютно не задовольняє тим вимогам (і концептуальним, і стратегічним, і організаційним), які необхідні для досягнення означених цілей.
Детальний аналіз, представлений у Частині ІІ, показав, що національна економіка знаходиться у складному стані, близькому до кризи, а її величезний інноваційний, ресурсний, індустріальний і фінансовий потенціал не тільки неефективно використовується, а й системно руйнується.
Це відбувається у першу чергу тому, що система державного макроекономічного, монетарного і фінансового управління не тільки не виконує свою основну функцію – розвиток економіки, а й, внаслідок кланово-олігархічного інституційного устрою, системної корупції і монополізації в ключових сферах, блокує ринкові процеси самовідновлення економіки і веде до руйнації ресурсного потенціалу суспільства.
Сьогоднішня система державного управління в Україні є гібридом залишків застарілої радянської організаційної структури та нових додаткових ланок, які були сформовані в основному за корупційними мотивами. Намагання адаптувати цю громіздку неефективну структуру та її функції під вимоги західних партнерів (згідно з Угодою про Асоціацію з ЄС та іншими зобов'язаннями, взятими Україною на себе) без системних якісних змін веде тільки до дискредитації реформ та поглиблення тотальної недовіри суспільства до органів влади.
Продовження такої практики державного управління наражає Україну на небезпеку остаточного руйнування потенційних точок економічного зростання та втрати свого суверенітету і цілісності.
Про це свідчать надзвичайно низькі показники України майже у всіх світових рейтингах (див. у Ч. ІІ).
Це надзвичайно негативно характеризує результати діяльності виконавчої влади і потребує системних змін для кардинального підвищення якості державного управління.
І.** Першим фундаментальним кроком для реалізації цих змін повинна стати реформа інституційного устрою України і перехід від кланово-олігархічної системи до соціальної ринкової економіки із потужним середнім класом** (див. розділ 11). Це відкриє можливості для реального реформування органів влади і ефективних для суспільства кадрових призначень на основі професійних якостей замість корупційної «торгівлі посадами» та використання державних позицій для особистого доступу до бюджетних ресурсів.
ІІ.Другим кроком повинна бути принципова зміна концепції функціонування органів виконавчої державної влади у чотирьох аспектах:
стратегічному цільовомуаспекті – від орієнтованості діяльності на процес і поточні неефективні процедури, що сформувались згідно із застарілими стереотипами та, досить часто, корупційними мотивами – до спрямування на досягнення чітко визначених результатів згідно із поставленими стратегічними і тактичними цілями** для кожного органу виконавчої влади;
у організаційному аспекті – від громіздкого неефективного бюрократичного апарату на оптимальну систему управління , тобто систему досягнення максимальних для економіки і суспільства результатів з мінімально можливими витратами фінансових і часових ресурсів;
у ментальному аспекті – від традиційної для нашого суспільства ментальної моделі сприйняття органів державного управління як, образно кажучи, «феодальної влади хазяїв країни», до цивілізованої європейської моделі сприйняття державного управління як менеджменту, найнятого дійсними власниками країни (суспільством) за гроші платників податків;
в аспекті оцінки якості державного управління і забезпечення контроля суспільства над органами влади. Для цього необхідно запровадити практичну, достатньо просту та зрозумілу для суспільства, систему оцінки якості діяльності органів виконавчої державної влади та процедур їх відповідальності за результати, побудовану на чітких кількісних критеріях. Відповідність цим критеріям повинна моніторитись, автоматично обчислюватись і оцінюватись суспільством у заздалегідь визначених часових точках контролю. У разі негативних оцінок повинна наступати відповідальність керівних осіб за чітко прописаними і реалістичними для виконання процедурами.
ІІІ. На основі зазначеного нового концептуального підходу повинна бути реалізована система організаційних заходів щодо якісних змін та оптимізації структури і функцій органів державного регулювання економіки
Таку систему заходів необхідно побудувати відповідно до 12 принципів якості державного управління(12 principles of Good Governance and European Label of Excellence Governance__1),які розроблені і успішно запроваджені Радою Європи в ЄС у 2008 році.
1-й принцип. Активна участь громадян у державному управлінні
гарантування органами державного управління чесності і прозорості всіх виборних процедур та конкурсних відборів в процесі кадрових призначень, відкритість та широке залучення фахівців до конкурсів;
активна робота громадських організацій при ключових органах влади та їх вплив на прийняття рішень і оцінку ефективності державного управління;
врахування інтересів всіх соціальних груп в процесі прийняття рішень;
активне використання механізму консультацій з експертними колами по широкому колу проблем та суспільних обговорень по стратегічним питанням
Для реалізації цього принципу необхідно вибудувати високотехнологічну сучасну систему постійного інформаційного діалогу з суспільством в процесі прийняття рішень по ключовим питанням. Об'єктивне, регулярне інформування міністерствами та відповідальними особами суспільства через засоби цифрового урядування, ЗМІ, електронні мережі щодо цілей, механізмів та засобів регулювання, стану справ у підконтрольній сфері, результатів виконання задекларованих програм і планів роботи. Готовність коригувати політику за слушними зауваженнями суспільства.
Необхідним є проведення консультацій з представниками ринку та експертного середовища – саме цей механізм дозволяє державному регулятору максимально наблизитися до реальних потреб та побоювань ринку, а також запобігти негативним наслідкам «шоку» від несподіваних змін. Відповідні принципи та порядок дій визначені у Законі «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», проте від моменту набрання ним чинності внаслідок різних причин жодним відомством вимоги щодо порядку реалізації регуляторних функцій не дотримуються. Крім того, відбулося необґрунтоване виключення зі сфери дії даного закону майже всіх значущих регуляторних рішень, що приймаються регуляторами ринків фінансових послуг, Фондом гарантування вкладів фізичних осіб та НКРЕКП.
Контроль за дотриманням цих вимог має взяти на себе служба внутрішнього аудиту, підпорядкована єдиному спеціалізованому органу – наприклад, Державній регуляторній службі України. Такий порядок вбачається досить ефективним і легким для реалізації – за умови належного реагування на випадки порушень.
2-й принцип. Спрямованість органів влади на надання населенню високоякісного сервісу
цілі, правила, структури та процедури державного управління повинні бути спрямовані на надання високоякісних послуг населенню (замість орієнтації на заборони, перевірки, вибудовування бюрократичних бар'єрів та корупційні побори);
надання державних послуг повинно здійснюватися у найкоротші можливі терміни
Зокрема, необхідно забезпечити захист споживачів ( населення) від різного роду ризиків для безпеки і здоров'я (наприклад ризиків, які мають місце в Україні сьогодні - неякісної водопровідної води, неякісного бензину, небезпечної інфраструктури: падаючі мости, ліфти і т. ін.)
Структура виконавчої влади і уряду насамперед має відповідати сьогоднішнім і майбутнім викликам. Необхідно прогнозувати ризики (для їх запобігання ) і оперативно** вирішувати проблеми, які є надзвичайно резонансними і болісними для суспільства та щоденного життя громадян**, зокрема:
1) неприйнятний рівень тарифів та непрозорість і корупційний характер їх утворення;
2) небезпека на дорогах та в громадському транспорті;
3) високі ризики техногенних катастроф, в зв'язку із зносом інфраструктурних та інших стратегічних об'єктів;
4) неякісні і дорогі комунальні послуги (до прикладу, відсутність у м. Києві постачання гарячої води упродовж тривалого часу) – ці питання необхідно вирішувати в тісній взаємодії з органами місцевого самоврядування;
5) екологічні ризики, пов'язані з утилізацією ТПВ (приклад, м. Львів 2016 – 2017 рр.);
6) проблеми контрабанди, включаючи варварські вирубки лісу та його контрабанди за кордон, в основному у країни ЄС;
7) функціонування нелегальних гральних закладів та їх «кришування» правоохоронними органами;
8) незаконний видобуток бурштину
та інші проблеми.
По суті, ці проблеми породжуються неефективною корупційною системою державної влади. Вони можуть бути досить швидко вирішені при наявності ефективного державного управління, цілеспрямованості і політичної волі (жодної з цих проблем немає в країнах ЄС або ОЕСР).
Необхідним є перехід до сучасних ефективних для бізнесу форм надання адміністративних послуг, зокрема надання послуг за принципом «єдиного вікна».
3-й принцип. Висока ефективність та оптимальна структура системи державного управління економікою
структура органів державного управління та результати їх функціонування повинні відповідати поставленим цілям розвитку національної економіки;
досягнення максимальних результатів з найменшими витратами;
регулярний аудит функціонування органів влади для оцінювання, вдосконалення роботи і відповідальності за результати
Виходячи з цього принципу, структура і функції органів державної влади мають бути побудовані, виходячи з потреб досягнення цілей, зазначених на початку розділу :
1)перехід України до соціальної ринкової економіки із потужним середнім класом;
2)забезпечення прискореного високотехнологічного економічного зростання при підтриманні стабільності національних грошей (тобто внутрішніх цін і валютного курсу);
3)перехід України в лігу високорозвинених інноваційних індустріальних країн;
4)забезпечення високої якості життя населення і соціальних гарантій.
Досягнення цих амбітних цілей є єдиним успішним шляхом для України в умовах четвертої промислової революції. Воно є цілком реальним при умові ефективної системи державного управління (всі інші ресурси і можливості у України є).
Ефективна структура система управління економікою передбачає:
1.** Наявність стратегічного інтелектуального і організаційного ядра підсистеми управління, яке чітко визначає правильні стратегічні і тактичні цілі з врахуванням глобальних викликів і внутрішніх дисбалансів; правильні механізми їх досягнення; організує виконання** цілісної системи узгоджених заходів в оптимальній послідовності.
Таким ефективним інтелектуальним і організаційним ядром для реалізації Нового економічного курсу – Стратегії інноваційного розвитку України повинно стати оновлене і наділене новими повноваженнями Міністерство економіки і розвитку. Воно повинно стати інноваційним, сучасним потужним колективним лідером реалізації справжніх реформ в економіці для досягнення зазначених цілей, що виведе Україну у вищу лігу інноваційних країн.
Саме таким чином багатьма країнами, які мали навіть гірші стартові умови, ніж Україна сьогодні (зокрема, післявоєнні зруйнована Німеччина, розорена Японія, що знаходилась у глибокій системній кризі, Сінгапур на початку державотворення та інші країни), були продемонстровані системні перетворення та стійке прискорене економічне зростання протягом десятків років, що отримало назву «економічного дива». Ключовим фактором успіху цих країн була ефективна, концентрована і цілеспрямована робота їх Міністерств економіки, наділених потужними повноваженнями щодо розробки стратегії, організації і координації роботи всіх інших органів макрорегулювання та взаємодії з бізнесом і суспільством в цілому для її успішного втілення.
Світовий досвід. Міністром економіки Німеччини в уряді канцлера Конрада Аденауера був Людвіг Ерхард, архітектор німецького економічного дива та один з творців концепції і успішної реалізації соціальної ринкової економіки Німеччини.
Міністерство економіки, торгівлі і промисловості Японії (METI – Ministry of Economy, Trade and Industry)стало тим стратегічним і тактичним мозковим та організаційним центром, який був головною ланкою для реалізації японського економічного дива. Цей феномен відбувався з 1946-го до кінця 1970-х років і перетворив зруйновану та економічно відсталу післявоєнну Японію на сильну світову державу з потужною інноваційною економікою та глобальним лідерством на експортних ринках. Її щорічне економічне зростання перебувало у межах 9–11%. Навіть після світових енергетичних криз і розпаду Бреттон-Вудської системи воно залишилось досить високим (5,3%). Ядром реформ була стратегія METI, активна державна інноваційна політика при опорі на національну валюту, експортні доходи та певний захист внутрішнього ринку від глобальних інвесторів та спекулятивних потоків капіталу. _ _Важливим фактором успіху була ефективна координація економічної стратегії і тактики з правильною фінансовою і монетарною політикою, спрямованою на прискорене економічне зростання при контрольованій інфляції.
Практично у всіх країнах, де відбувалось економічне диво, потужну роль відіграло міністерство економіки та реалізація ним у координації з іншими органами влади виваженої та системної економічної стратегії і тактики
2.** Система державного управління має бути транспарентною і зрозумілою з точки зору доцільності –** не дублюватися, не губитися в численних ланках неефективних агенцій, комісій і комітетів. Відповідальність не повинна розмиватися серед великої кількості «відповідальних» осіб. З цієї точки зору, на наш погляд необхідно скоротити, зокрема, кількість віце-прем'єрів до однієї особи (з огляду на досвід успішних країн).
3. Вкрай важливо для розвитку економіки підвищити ефективність системи антикорупційних органів** – їх величезна кількість прикриває їх недієвість, залежність від вищих посадових осіб, створює додаткові витрати, внутрішньосистемні конфлікти і кланову боротьбу, дискредитує саме поняття боротьби з корупцією і організованою злочинністюта, по суті, заохочує її через складну систему призначень та фінансування.
4. Недоцільним є існування лише у системі центральних органів виконавчої влади 48 державних служб, спеціальних фондів та агентств поряд з 18 міністерствами**. Поряд з Міністерством енергетики та вугільної промисловості України функціонують також Державне агентство з енергоефективності та енергозбереження, Державна інспекція енергетичного нагляду, Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП), а також Фонд енергоефективності. Крім Міністерства економічного розвитку і торгівлі України суміжними питаннями формально начебто опікуються Державна служба експортного контролю, Експортно-кредитне агентство, Офіс із залучення та підтримки інвестицій при КМУ, державний Укрексімбанк, проте в Україні немає дієвої та ефективної інституції з активної підтримки та просування українського експорту на світових ринках.
Таким чином, необхідним є системний і детальний перегляд існуючої структури державного регулювання економіки та її вдосконалення з позицій вибудовування оптимальної структури управління, спрямованої на досягнення зазначених цілей.
5.** Необхідно подолати хибну практику посилювати міру адміністративного втручання у відповідь на виникаючи на ринку проблеми**. Втручання має бути адекватним, а його реалізація – не надто вартісним ані для ринку, ані для держави. Наприклад, так зване «очищення банківського сектору» призвело до фінансових збитків населення та підприємств, «паралічу» кредитування та величезних втрат репутації держави серед громадян.
Йдеться про забезпечення якості управлінських рішень, що приймаються відповідно до визначених завдань та функцій державних органів. Існують загальноприйняті у цивілізованому світі вимоги до прийняття рішень, спрямованих на здійснення державного управління підприємницькою діяльністю.
Необхідними етапами прийняття управлінських рішень повинні бути:
1) планування діяльності з підготовки проектів регуляторних актів;
2) оприлюднення проектів регуляторних актів з метою одержання зауважень і пропозицій, а також відкриті обговорення за участю представників громадськості питань, пов'язаних з регуляторною діяльністю;
4) перегляд регуляторних актів з метою їх актуалізації.
Тобто, прийняттю управлінських рішень має передувати виявлення та аналіз походження проблеми, розгляд альтернативних можливостей реагування, а конкретне рішення розглядається як оптимальний шлях її вирішення. Наслідки практичного застосування управлінського рішення мають обов'язково перевірятися, і за необхідності коригуватися.
6. Необхідним є скорочення кількості та спрощення структури органів державного управління**, виходячи з визначених пріоритетів економічного розвитку та обмеженості ресурсів; усунення дублювання функцій; забезпечення вільного обміну інформацією між органами державного управління.
7. З огляду на описані раніше проблеми невизначеності юридичного статусу багатьох ланок (розділ 3), доцільним є скасування всіх випадків «особливого статусу» органів, що виконують функції від імені держави. Всі установи, що здійснюють регулювання економіки, мають бути визнані органами державного управління в системі виконавчої влади, а їх працівники – державними службовцями.
8. Необхідно скоротити дозвільні та контрольні функції державних органів до оптимального рівня, а також усі випадки «квазіліцензування». Держава має відмовитися від контролювання усіх питань, що не є критично важливими (взявши за основу, наприклад, вплив на національну безпеку, життя та здоров'я громадян).
9. Доцільним є створення всеохоплюючого правдивого реєстру адміністративних послуг.
Таким чином, Україна потрібує проведення повноцінної адміністративної реформи на основі вищезазначених принципів. Доцільним є врахування позитивного світового досвіду щодо сучасних засобів підвищення ефективності державних органів.
Світовий досвід. У Канаді реформа проводилася засобами двох програм. Так, програма "Зміна" (Programme "La Releve"), яку очолював Клерк Таємної Ради, була спрямована на модернізацію управління людськими ресурсами та намагалася відродити державну службу. Таємна Рада управляла впровадженням процесу «бізнес-планування». Головна увага приділялася заходам, що мали на меті підвищення результативності та відповідальності. Провінції також втілили важливі реструктуризаційні програми, що відповідали впровадженню бізнес-планування. «Бізнес-плани» державних установ є доступними для громадськості, кожного року надається звіт про результати досягнення запланованих цілей. До ключових елементів бізнес-планування належать такі:
декларація щодо бачення майбутнього та стратегічних цілей установи;
визначення основних видів діяльності установи;
програми дій у рамках основних видів діяльності установи;
стратегія відмовлення від неосновних видів діяльності установи;
стратегії змін програм (у зв'язку з переходом до клієнт-орієнтованої ідеології, упровадженням електронного врядування тощо);
звітування щодо показників виконання та результатів діяльності установи.
Внаслідок впровадження бізнес-планування було здійснено реструктуризацію установ з метою їх орієнтування на клієнта, суть якої полягала в тому, що групи послуг різних міністерств почали надаватися з одного місця (метод "Єдиного вікна"). Також, було упроваджено повноцінне електронне врядування, у результаті якого надання послуг, розрахункові операції та взаємодія з громадянами та представниками бізнесу стали здійснюватися в електронному вигляді через електронні кіоски або мережу Інтернет.
4-й принцип. Відкритість та прозорість
запровадження цифрового урядування та швидкий відкритий доступ громадськості до всієї інформації, що не має статусу державної таємниці або персональних даних, захищених законом (protection of privacy);
прийняття рішень згідно процедур і правил регулювання, зменшення впливу людського фактору внаслідок цифровізації процесів (digital agenda), забезпечення абсолютної відсутності тіньових схем і корупційних оборудок;
надання повної інформації суспільству щодо прийняття рішень з державного управління та їх запровадження
5-й принцип. Забезпечення виконання законів
побудова системи, яка унеможливлює невиконання законів державними службовцями;
забезпечення відповідальності за невиконання законів, включаючи позбавлення права займати державні посади для осіб, що втратили репутацію;
Формування відповідної структури та визначення функцій державних органів має відбуватися за беззастережного дотримання конституційних принципів державного управління та розподілу влади. Будь-які відхилення значно ускладнюють (і часто унеможливлюють) контроль суспільства за діяльністю органів управління та не відповідають змісту суспільного договору, що породжує системну кризу та руйнує державу зсередини.
Не менш важливим є дотримання принципу верховенства права у тій його частині, що стосується юридичної визначеності (з ним пов'язані також такі визначальні цінності європейського права, як «добре врядування», і «належна адміністрації», чіткість і передбачуваність закону, вимоги до «якості» закону).У численних рішеннях Європейського суду з прав людини1, а також Конституційного Суду України2 йдеться про необхідність дотримання цього принципу при формулюванні правових приписів та визначенні «меж розсуду» державних органів при здійсненні правового регулювання. Зокрема, Європейський суд зазначає, що норма не може вважатися законом у розумінні положень п. 2 ст. 10 Конвенції з прав людини, якщо вона не сформульована з точністю, достатньою для того, щоб громадянин міг регулювати свої дії; він має бути здатен, якщо це необхідно, за допомогою відповідної консультації передбачати в розумній за тих чи інших обставин мірі наслідки, до яких може призвести та чи інша дія. В свою чергу, Конституційний Суд України вважає, що «із конституційних принципів рівності й справедливості випливає вимога визначеності, ясності й недвозначності правової норми, оскільки інше не може забезпечити її однакове застосування, не виключає необмеженості трактування в правозастосовній практиці й неминуче призводить до сваволі».
6-й принцип. Неухильне дотримання етичних норм
забезпечення системи державного управління, в якій суспільне благо є безперечним пріоритетом перед особистими інтересами посадових осіб;
ефективна система запобігання всіх форм корупції;
недопущення виникнення конфлікту інтересів в системі прийняття державних рішень;
оприлюднення можливих ризиків виникнення конфлікту інтересів та контроль суспільства над цими ризиками
Забезпечення «десуб'єктивізації» управління. Перегляд законодавства з метою встановлення «меж розсуду» державних органів при здійсненні регулювання. Недопущення втручання Президента, ВРУ у реалізацію економічної політики через заангажовані кадрові призначення.
7-й принцип. Компетентність, професійна спроможність та висока репутація осіб, що призначаються на державні посади
забезпечення кадрових призначень за принципом професійності та дотримання етичних норм, підвищення суспільної значимості репутації фахівця;
ефективна система постійного підвищення професійної кваліфікації та вдосконалення практичних організаційних навиків посадових осіб;
стимулювання процесу постійного самовдосконалення працівників державного управління;
побудова ефективної освіти в сфері державного управління та системи стажувань і практичного навчання молоді, створення і розвиток професійного кадрового резерву
Необхідно вирішити критичну для України сьогодні проблему низької професійної кваліфікації осіб , які безпосередньо реалізують управлінські функції на вищих ланках державного управління (багато з них навіть не мають якісної профільної освіти). Вирішення цієї проблеми лежить у площині запровадження нової системи кадрових призначень, побудованій на об'єктивних критеріях компетентності та професійної спроможності.
Запровадження у міністерствах «директоратів» паралельно з роботою сталих структур у вигляді департаментів, управлінь та відділів призводить до конфлікту внутрішніх служб та неузгодженості дій. «Захмарні» грошові виплати окремим категоріям робітників за незрозумілими критеріями є потужним демотивуючим фактором для інших і поглиблення недовіри суспільства до владних органів.
8-й принцип. Інноваційність та відкритість до змін
забезпечення володінням інноваційними методами та підходами для забезпечення високоякісного сучасного сервісу для населення органами державного управління;
готовність для реалізації новітніх пілотних проектів та нових програм впровадження найкращого світового досвіду в процеси державного управління;
забезпечення сприятливого клімату та всебічної підтримки творчості, креативності та інноваційності в цілях підвищення якості державного управління
9-й принцип. Соціальна стабільність, стратегічне спрямування на довгострокові цілі і ефективність тактичних заходів
врахування в процесі поточних державних рішень довгострокових стратегічних цілей розвитку економіки та потреб майбутніх поколінь, знаходження оптимального балансу між короткостроковими потребами економіки та довгостроковою стратегією її розвитку;
пріоритетність потреб якості життя населення та соціальної стабільності;
неприпустимість перекладання проблем в сфері екології, структурного устрою економіки, фінансів і боргових навантажень на майбутні покоління;
розуміння важливості історичного, культурного і соціального контекстів в процесі забезпечення економічного розвитку суспільства
Зокрема, майбутньому уряду необхідно мати перспективне стратегічне мислення, конкретну і ефективну Національну Стратегію інноваційного розвитку економіки (аналогічно стратегіям, які мають більшість країн ОЕСР), реалізація якої забезпечить досягнення зазначеної на початку розділу комплексної мети. Уряд повинен застосовувати методи сценарного прогнозування і планування та ефективне управління для реалізації кожного напрямку урядової програми.
Реалізація Національної Стратегії інноваційного розвитку України є неможливою без докорінного перегляду принципів та загальних засад діяльності органів управління, в тому числі економікою.
Існуюча система державного управління потерпає від відсутності наскрізного стратегічного планування , підпорядкованості дій кожного елемента системи спільній меті. Статті 85, 114 Конституції України передбачають затвердження Верховною Радою України програми діяльності новоствореного Кабінету Міністрів України. Вся подальша діяльність органів виконавчої влади має бути спрямована на її виконання (ось чому існування органів із спеціальним статусом, існуючих поза межами єдиної системи управління та контролю, є неприпустимим). Програма діяльності Уряду має бути конкретизована у щорічних планах дій уряду та лягти в основу щорічного плану дій кожного державного органу, а всередині органу – плану роботи структурного підрозділу. При цьому надзвичайно важливо забезпечити максимально чітке, конкретне формулювання цілей та змісту завдань, не допускаючи формалізму та узагальнених формулювань. Слід позбутися планування на рівні «підвищення ефективності», «забезпечення доступності», «зміни системи», «вирішення проблеми», як це зроблено, наприклад, у Програмі діяльності уряду, опублікованій у 2018 році на Урядовому порталі. Про відповідні плани, заходи, що вживаються для їх реалізації, ступені досягнення цілей суспільство має інформуватися он-лайн, на постійній основі. Невиконання запланованих заходів має тягнути за собою звільнення керівників структурних підрозділів, міністрів, відставку Уряду. Неприпустимо ухилення від відповідальності через прийняття «колегіальних» рішень.
Доцільним є застосування методу «сканування горизонтів» і сценарного планування, планування роботи на всіх рівнях (від КМУ до департаментів в міністерствах), погодження планів Кабміном, відповідність планів органів державного управління стратегічним завданням. Проведення «ревізії» всіх існуючих загальнодержавних та галузевих програм та проектів, забезпечення їх відповідності стратегічним цілям Нового економічного курсу – Стратегії інноваційного розвитку України.
збалансування бюджетів всіх рівнів на основі реалізації стратегій і тактик підвищення бюджетних доходів, а також розумного скорочення непродуктивних витрат;
закриття корупційних схем, через які виснажуються бюджетні кошти, як перший пріоритет переходу до збалансованого державного бюджету;
побудова системи узгодженого короткострокового, середньострокового та довгострокового бюджетного планування з врахуванням суспільної думки в процесі громадських слухань і консультацій;
оптимізація управлінням державним боргом, включаючи кардинальне підвищення ефективності використання позикових коштів;
ефективне використання державно-приватних партнерств та професійне зважання ризиків та вигід
Система органів державного управління має бути побудована на основі принципу оптимального використання державних ресурсів, з огляду на «економічний ефект» від діяльності тієї чи іншої структури. Тим більше це актуально для сучасної ситуації дефіциту фінансових ресурсів. Навіть утримання відповідного апарату вартує значних коштів, не кажучи вже про збитки реального сектору внаслідок помилок при здійсненні регулювання.
Важливою є побудова дієвої системи контролю за використанням коштів державного бюджету. Контроль за використанням коштів державного бюджету так чи інакше здійснюють Міністерство фінансів, Державна казначейська служба, Державна аудиторська служба, Рахункова палата України, проте залучення багатьох органів зовсім не означає ефективність виконання цієї функції – по суті, відсутній системний, на регулярній основі контроль за цільовим, правомірним та ефективним використанням державних ресурсів. Так само, КМУ та Фондом державного майна України, що виконують функцій з управління державною власністю, за 25 років не визначили єдиноїідеології управління державними підприємствами, зокрема в питаннях оплати праці, амортизаційної політики, регулювання витрат невиробничого характеру, капітальних витрат, порядку звітування та проведення щорічної оцінки діяльності керівника підприємства.
Тому необхідними є перехід до проектного принципу надання бюджетної підтримки, перегляд та оптимізація переліку структур (фондів, агентств), через які забезпечується реалізація державних проектів, забезпечення дотримання єдиних принципів контролю за витрачанням коштів.
11-й принцип. Гарантування дотримання прав людини та відсутності дискримінації
забезпечення прав і свобод кожної людини, включаючи право приватної власності;
забезпечення прав всіх соціальних груп та створення умов рівних стартових можливостей для всіх членів суспільства;
створення гідних умов для розвитку і вільного доступу до державних послуг всіх груп населення, включаючи людей з обмеженими можливостями
Критично важливими для цього є прозорі та чесні «правила гри», зокрема беззаперечна повага до власності суб'єктів ринку та рівність учасників.
12-й принцип. Кількісне оцінювання результатів діяльності органів державної влади і посадовців та їх відповідальність
всі, хто приймають державні рішення (колективно і індивідуально) несуть відповідальність за їх якість (колегіальну і персональну);
в процесі підготовки ключових державних рішень, вони обговорюються, оприлюднюються та можуть бути відхилені в разі негативних експертних і громадських заключень;
результати діяльності органів державної влади та ключових посадових осіб кількісно оцінюються та публічно обговорюються за визначеними процедурами, що є підставою для реалізації відповідальності
Для втілення цього принципу в процесі запровадження цифрового урядування необхідно передбачити систему автоматизованого моніторингу реалізації програми дій Уряду , яка повинна містити чіткі критерії виконання, терміни та відповідальних.
Систематичний контроль за виконанням планів на всіх рівнях, включаючи контроль з боку громадських організації, аудиторів та незалежних експертів. Невідворотна особиста відповідальність. Невиконання планів та недосягнення цілей – конституційна підстава для розпуску КМУ, проведення розслідування діяльності на предмет наявності зловживань та корупційної складової, а також звільнення окремих міністрів, керівників самостійних структурних підрозділів та державних підприємств.
Встановлення залежності розміру заробітної плати працівників органів державного управління від реальних результатів розвитку підконтрольної сфери. Акцентована увага на реалізацію проектів. Визначення коефіцієнтів результативності роботи органів управління економікою. Припинення практики фінансування органу управління за рахунок штрафів та розпорядження ресурсами.
Очікувані ефекти: запровадження в практику державного управління системи запропонованих дій та забезпечення виконання дванадцяти зазначених принципів дозволить перейти національній економіці і суспільству в цілому до якісно нового стану: європейської якості бізнес-клімату, принципово іншого рівня економічного розвитку у напрямку інноваційної високотехнологічної індустріалізації 4.0 і створення потужного фундаменту для підвищення якості життя населення і забезпечення гідних соціальних гарантій для всіх громадян.
