В цілому, міжнародною практикою напрацьовано такі механізми для врегулювання проблемних позик: а) надання позичальнику пільгового періоду щодо сплати (обслуговування) боргу перед банком; б) позасудове врегулювання (угода між банком і позичальником) щодо схеми погашення накопиченого боргу; в) реструктуризація боргу перед банком за рішенням суду; г) часткова або повна реалізація банком застави за позикою; д) списання банком безнадійного боргу. Якщо банк не має внутрішніх ресурсів або можливостей для врегулювання проблемних позик за наведеними сценаріями, він може прийняти рішення про передачу (трансфер) проблемних активів третій стороні. У деяких країнах для адміністрування проблемних активів за участю держави створювалися національні компанії з управління активами, банки «токсичних активів», діяльність яких спиралася на наявність сильних інститутів, містких ринків для реалізації наявних активів і ефективне попередження шахрайських дій.


0 Підтримано0 Поправок