Тому необхідним є зменшення частки державної власності у банківському секторі, підвищення якості корпоративного управління у державних банках та зміцнення їхньої конкурентоспроможності, виокремлення їхньої чіткої функціональної спеціалізації та відповідної місії у структурному розвитку економіки.

Висока частка державних банків у загальних банківських активах негативно позначається на рівні конкуренції та ефективності функціонування банківського сектору внаслідок таких чинників:

  • у комерційних банках немає 100% гарантування депозитів, як це є у державних банках;
  • у державних банках не створено належної системи мотивації для ефективного ведення бізнесу: додатковий капітал «вливається» з держбюджету та є дешевим для банків, але занадто дорогим для суспільства;
  • кредитні та інвестиційні рішення часто є нераціональними, адже прибутковість та ефективність бізнесу не є пріоритетною ціллю для топ-менеджменту внаслідок низької особистої відповідальності та/чи мотивації;
  • низький рівень якості системи корпоративного управління в держбанках вимагає серйозного посилення корпоративної відповідальності: потрібно створити незалежні наглядові ради і професійний менеджмент, які будуть здатні змінити світогляд державного банківництва, зуміють розірвати ланцюги адміністративних директив міністерств та неефективних кредитно-депозитних рішень.

Тобто частка державних банків у банківській системі повинна стати нижчою, а якість їхньої роботи набагато вищою. Тому важливим є чітке бачення стратегічних напрямків, у яких необхідно розвивати якість функціонування державних банків.


0 Підтримано0 Поправок