7. Оптимальна система оподаткування

5. Оптимальна система оподаткування

РОЗДІЛ 15. ОПТИМАЛЬНА СИСТЕМА ОПОДАТКУВАННЯ ДЛЯ УКРАЇНИ

15.1. Що означає оптимальна система оподаткування?

Базові принципи

Для того, щоб запровадити оптимальну систему оподаткування необхідно мати чітке глибоке розуміння цієї концепції, критеріїв оптимальності запроваджуваної системи та їх зв'язку із головними цілями Нового економічного курсу – прискореного економічного зростання, структурної перебудови економіки та переходу від сировинної моделі до високотехнологічного інноваційного розвитку, кардинального підвищення добробуту суспільства і якості життя населення.

Оптимальна система оподаткування повинна максимально ефективно виконувати три базові функції :

  1. фіскальну , тобто забезпечувати достатній рівень доходів державного бюджету для виконання державою своїх функцій (тут важливим є аспект не тільки формування достатніх доходів за рахунок податкових надходжень, а й недопущення втрат державного бюджету через корупційні схеми «розпилу бюджету» на рівні вищих посадових осіб);
  2. регулюючу , тобто забезпечувати оптимальну систему стимулів для інтенсивного розвитку бізнесу (що є основою економічного зростання, а отже, стійкого збільшення бази оподаткування, можливостей для зростання доходів бюджету і добробуту суспільства) і структурної перебудови економіки. Податки справляють вплив на структуру цін і обсяги виробництва, мотивацію та поведінкові моделі бізнесу і населення, а отже є потужним інструментом регулювання економічного розвитку країни;
  3. соціальну, що означає сприяння досягненню ефективної соціальної рівноваги між різними верствами населення, запобігання критичному зростанню нерівності доходів, які ведуть до соціально-політичних потрясінь і соціально-демографічних криз.

Перші дві базові функції (фіскальна та регулююча) повинні забезпечувати ефективність системи оподаткування, а третя (соціальна) – її соціальну справедливість. Таким чином вибудовується досягнення оптимуму між ефективність і справедливістю.

Для розуміння внутрішньої логіки оптимальної системи оподаткування необхідно мати системне бачення нелінійних зворотних зв'язків між фіскальною і регулюючою функціями:

  1. якщо допустити надмірний податковий тиск на бізнес (тобто неефективність виконання регулюючої функції) з метою виконання фіскальної функції і збільшення доходів бюджету, це може призвести до протилежного результату, тобто звуження податкових надходжень, внаслідок дії двох механізмів: погіршення фінансових результатів суб'єктів економіки, а отже зниження бази оподаткування, та перехід бізнесу «в тінь» і в схеми мінімізації податкового навантаження (відома крива Лаффера). Для ефективного виконання регулюючої функції необхідно глибоко розуміти природу витрат бізнесу, пов'язаних із процесом оподаткування. До таких витрат належать не тільки фінансові потоки, які безпосередньо є сплатою податків, а й податкові трансакційні витрати бізнесу, що мають інституційну природу. В цілому, трансакційні витрати – це витрати суб'єктів економіки на захист своїх прав власності, забезпечення безпеки бізнесу, отримання доступу до ринків, необхідних дозволів, ліцензій, інформації, укладення контрактів і запобігання їх невиконанню контрагентами. Тобто, це витрати, які учасники економіки несуть додатково до трансформаційних витрат (витрат безпосередньої реалізації виробництва або іншої діяльності). Податкові трансакційні витрати – це витрати, які несе бізнес у зв'язку із процедурами сплати податків і взаємодією із податковими органами. Тому одним з критеріїв оптимальності системи оподаткування повинна бути мінімізація податкових трансакційних витрат (її забезпечення лежить, зокрема, у площині запровадження цифрового урядування і зменшення до нуля контактів бізнесу і чиновників податкової служби);
  1. якщо досягти максимальної ефективності виконання регулюючої функції у стимулюванні інтенсивного розвитку бізнесу і оптимальної структурної перебудови (тобто зростання обсягів виробництва у обробній промисловості, високотехнологічних підприємствах, ІТ-галузі та інших сферах індустріалізації 4.0), то країна отримає надзвичайно позитивний ефект потрійної ренти :
  • для економіки в цілому і населення – у вигляді економічного зростання, збільшення робочих місць, заробітних плат, а отже стимулювання внутрішнього ринку через підвищення платоспроможного попиту;
  • для підприємців – у вигляді зростання доходів та їх використання на подальший розвиток і збільшення обсягів продажів на внутрішньому ринку1;
  • для держави – у вигляді зростання податкових надходжень.

Таким чином побудова оптимальної системи оподаткування – це знаходження оптимального компромісу між її фіскальною, регуляторною і соціальною функціями.

15.2. Інституційна специфіка економіки України та її

врахування для побудови оптимальної системи оподаткування

Важливо розуміти, що система оподаткування є складним інститутом, вбудованим у загальний інституційний каркас (або устрій) країни. Цей інституційний устрій, а також специфіка ментальності суспільства і стійких поведінкових стереотипів ведення бізнесу та державного управління визначають реальні економічні наслідки тих чи інших рішень у податковій сфері.

Поведінкові моделі ведення бізнесу в Україні великою мірою визначаються тотальною недовірою до органів державної влади та активними захисними реакціями на несприятливий бізнес-клімат і системну корупцію. Вищі державні посадовці та їхні «партнери» не тільки проводять неякісну бюджетну політику, а й виводять мільярдні грошові потоки з державного бюджету для власних потреб і поповнення своїх офшорних рахунків за межами економіки України. На цьому тлі фінансування розбудови інфраструктури, забезпечення мінімальних соціальних стандартів, охорони здоров'я, освіти, науки і якісне забезпечення національної оборони залишаються системно провальними напрямами державної влади. Все суспільство знаходиться під тиском системного побутового стресу, розгортається соціально-демографічна криза (розд. 5). Державні органи значною мірою переклали на плечі населення тягар забезпечення необхідного мінімуму базових потреб суспільства (найяскравішим прикладом був потужний рух волонтерів, що забезпечував фінансування потреб армії). По суті, державні органи влади не виконують умови суспільного договору, закріпленого у Конституції України. Тому економічна поведінка платників податків значною мірою визначається намаганням мінімізувати податкові платежі через використання схем ухиляння від сплати податків. Не є виключенням і високі державні посадовці, які мають власний бізнес (що за визначенням є конфліктом інтересів), і прямо причетні до створення системної корупції і непривабливого бізнес-клімату.

Тобто існуюча система оподаткування функціонує на хибному фундаменті кланово-олігархічного корупційного устрою , який за визначенням не може бути основою для ефективної системи оподаткування.

Тому для побудови оптимальної системи оподаткування необхідно рухатися одночасно у двох напрямках:

  • --з одного боку, вдосконалювати інституційне середовище в цілому (тобто переходити від кланово-олігархічного устрою із системною корупцією до цивілізованої правової держави і демократичного суспільства із потужним середнім класом, див. розд. 4);
  • --з іншого боку, запровадити просту, прозору систему оподаткування, яка мінімізуватиме можливості для корупції і розкрадання бюджетних коштів (як це відбувається, наприклад, через схеми фіктивного експорту з відшкодуванням ПДВ), сприятиме і достатньому наповненню державного бюджету, і можливостям інтенсивного розвитку бізнесу та мінімізації податкових трансакційних витрат.

Інститут оподаткування має три виміри , які необхідно враховувати для побудови такої податкової системи.

Перший вимір

Першим виміром є співвідношення формальних правил(офіційного законодавчо-нормативного поля)і неформальних процедур та поведінкових моделей бізнесу, державних чиновників та населення. Тому необхідно глибоко розуміти не тільки формальну сторону розрахунків і законодавчих актів, а й цілий пласт наслідків у формуванні мотивації і поведінкових моделей бізнесу, населення та державних чиновників. Одним із прикладів інструменту оподаткування, при застосуванні якого країнам важко запобігти розриву між формальними правилами та неформальними поведінковими моделями є податок на додану вартість (ПДВ)**. Навіть у країнах ЄС питання реформування ПДВ стоїть дуже гостро

Основним документом, що регулює сферу ПДВ у країнах Європейського Союзу, є Директива 2006/112/ЄС від 28 листопада 2006 року «Про спільну систему податку на додану вартість» з подальшими змінами та доповненнями. Проте в ЄС накопичені суттєві проблеми у сфері застосування ПДВ, що загострилися внаслідок глобальної фінансової кризи, і багато з яких не подолано і сьогодні. До найгостріших проблем ПДВ у країнах Євросоюзу автори Paul P. Maeser and Volker __Halschу доповіді 2017 року « Reform the VAT system in European Union» відносять:

  • величезний розривміж обсягами податкових платежів, які повинні бути сплачені за ПДВ та тими, які у дійсності сплачуються внаслідок масового використання схем мінімізації податкових платежів ("VAT **gap");
  • надмірно диспропорційний адміністративний тиск** на компанії у зв'язку із поточною практикою застосування ПДВ у країнах ЄС;
  • викривлення ринкових механізмів на єдиному Європейському ринку внаслідок застосування ПДВ ( distortions in the European single market__). Таким чином, на рівні Європейської Комісії відбуваються гострі і серйозні дискусії щодо шляхів реформування поточної практики використання ПДВ у країнах ЄС**

Тим більше необхідним є реформування ПДВ в Україні , де існує непривабливий бізнес-клімат, корупційна кланово-олігархічна система і тотальна недовіра бізнесу і всього населення до влади. Схеми мінімізації податкових платежів і засоби ухиляння від сплати податків вже отримали широке розповсюдження і закріпились у вигляді поведінкових моделей більшості платників податків. Ці поведінкові моделі є достатньо стійкими і постійно відтворюються у ширшому масштабі, що створило певну «інституційну пастку» в українській економіці, яка суттєво гальмує економічний розвиток і вирішення гострих проблем державних фінансів.

Вихід з існуючого деструктивного стану податкової сфери і державних фінансів є неможливим за допомогою слабких впливів на систему, таких як, наприклад, незначне зниження ставок оподаткування. Необхідною є система кардинальних позитивних зрушень у податковому і інституційному середовищі взагалі , яка може створити потужні імпульси для зміни глибинних поведінкових моделей і бізнесу, і державних чиновників4.

Другий вимір

Другим виміром в осмисленні оптимальної системи оподаткування є наявність внутрішньої логіки(або її відсутність)у податковій системі,** тобто узгодженість або неузгодженість чи диспропорції інструментів системи оподаткування між собою (різних податків, ставок оподаткування, стандартів бухгалтерського і управлінського обліку, системи адміністрування податків і т. ін.).

Прикладом диспропорцій та відсутності внутрішньої логіки системи оподаткування в Україні є взаємодія таких її внутрішніх елементів, як податок на додану вартість та спрощена система оподаткування.

З точки зору інтересів розвитку бізнесу, український варіант нарахування і сплати ПДВ є прийнятним тільки у «тандемі» із спрощеною системою оподаткування внаслідок того, що цей тандем дозволяє мінімізувати не тільки малому бізнесу, а й великим компаніям платежі зі сплати ПДВ та податку на прибуток.

З позиції наповнення державного бюджету така мінімізація є негативним явищем – з початку введення спрощеної системи оподаткування вона призначалась для стимулювання розвитку малого бізнесу, а не мінімізації податкових платежів великих підприємств.

Якими є конструктивні шляхи вирішення проблеми мінімізації бізнесом платежів з ПДВ через використання суб'єктів підприємницької діяльності, що знаходяться на спрощеній системі?

Ліквідація спрощеної системи оподаткування, як пропонують певні автори та радить МВФ, була б величезною помилкою , яка би призвела:

  • до знищення ІТ – сфери в Україні (яка вже приносить більше 3 млрд. дол. валютної виручки щорічно та створює позитивні мультиплікативні ефекти в економіці – розд. 22) та посилення еміграції фахівців за кордон;

  • до знищення малого бізнесу і великої кількості робочих місць, а отже різкого зростання соціально-політичної напруги у суспільстві.

Тому ми вважаємо необхідним зберегти спрощену систему оподаткування, а проблему неефективної роботи ПДВ вирішувати не за рахунок знищення важливого для економіки і суспільства інструменту (спрощеної системи оподаткування), а через позитивні зміни у системі оподаткування (зокрема реформуванні ПДВ) та інституційному середовищі в цілому.

Третій вимір

Третім виміром оцінки кількісних і якісних параметрів оптимальності системи оподаткування є її зовнішній інституційний вимір,** тобто гармонійна (або диспропорційна) вбудованість інструментів оподаткування у загальний інституційний устрій країни та у зовнішньоекономічні відносини.

Нажаль, Україна належить саме до тих країн, що у міжнародних рейтингах у податковій сфері посідають найнижчі позиції. За якістю податкової системи у щорічному світовому рейтингу сплачування податків (Paying Taxes 2017), експерти Світового банку та PwC оцінюють позицію України як 111 – ту серед 189 досліджуваних країн світу. А за розрахунками фахівців із Всесвітнього економічного форуму у Давосі у міжнародному рейтингу суспільних інститутів серед 140 досліджуваних країн світу Україна посідає 118 позицію, поступаючись навіть більшості африканських країн, окрім Бурунді (122), Конго (121), Мавританії (132), Мозамбіку (127), Нігерії (125) і Чаду (136).

У рамках ЄС запроваджена єдина система оподаткування ПДВ для спрощення переміщення товарів всередині загального ринку. Основним документом, що регулює дану сферу, є Директива 2006/112/ЄС від 28 листопада 2006 року «Про спільну систему податку на додану вартість» з подальшими змінами та доповненнями. Директива ЄС встановлює загальні уніфіковані правила, проте надає країнам-учасницям можливість застосовувати свої винятки із загальних правил у таких важливих питаннях як порядок і умови реєстрації платників податку, категорії товарів та послуг, які оподатковуються за зниженими ставками, розміри цих ставок та ін.

Як вже зазначено вище, система оподаткування у країнах ЄС з ПДВ в якості ключового податку сьогодні знаходиться у кризовому стані і зазнає серйозної критики з боку фахівців цих країн. Практика застосування ПДВ у цих країнах знаходиться у процесі реформування. Також обговорюються пропозиції щодо запровадження для певних великих компаній податку з обороту** 5( Turnover Tax__)із ставкою ** 3%.

Тому Україні не варто догматично наслідувати недостатньо успішний досвід ЄС з використанням ПДВ, а враховуючи системні проблеми щодо ПДВ (розд. 10), доцільно більш глибоко і виважено підійти до формування своєї оптимальної системи оподаткування з урахуванням викладених вище положень.

###Світовий досвід

Країни без ПДВ: США, Канада, Швейцарія, Австралія, Сінгапур, Японія (податок з продажів Японії схожий на ПДВ, але є суттєві відмінності) та інші.

Податкова система США. На відміну від України податкова система у США є трирівневою, а подекуди й чотирирівневою. Так, у США податки встановлено на федеральному (національному) рівні, на рівні штатів, міст, іноді навіть районів. Основу федерального бюджету США становить податок на доходи фізичних осіб, який забезпечує 40 – 45% надходжень бюджету. Податок на прибуток юридичних осіб наповнює федеральний бюджет майже на 10%, відрахування на соціальне забезпечення (для виплати пенсій та на медичне забезпечення пенсіонерів) становлять 30 – 35% федерального бюджету; акцизний податок наповнює бюджет на 2 – 3%. У США діє податок з роздрібного продажу, що відкриває можливість для мінімізації оподаткування операцій з оптового продажу. Ця особливість непрямого оподаткування стала чинником популярності у США гіпермаркетів. Оскільки податки до федерального бюджету адмініструє національна податкова служба (IRS), а податки до бюджетів штатів та місцевих бюджетів – служби, утворені урядами штатів та органами місцевого самоврядування, то між цими службами функціонує система обміну інформацією. За наявності такого механізму один і той самий об'єкт контролюється декількома службами, що ускладнює спроби занизити оподаткування.

У Швейцарії об'єктом оподаткування податку з обороту є оптова торгівля, проте при цьому сектор послуг фактично вилучається з об'єкта непрямого оподаткування.

У Сінгапурі (система оподаткування якого вважається в світі зразковою) існує п'ять основних податків:

  1. податок на товари та послуги (податок з продажів), ставка - 7%;
  2. податок на прибутки корпорацій;
  3. податок на доходи фізичних осіб;
  4. податок на майно;
  5. акцизні податки.

Європейська Бізнес Асоціація в Україні провела дослідження та синтезувала результати бачення оптимальної податкової системи представниками бізнесу у ІІ кварталі 2018 року6:

  1. Податки, які потребують змін : 1-е місце – ПДФО; 2-е місце – ЄСВ; 3-е місце – ПДВ; 4-е місце – податок на прибуток.
  2. Зміни, на які чекає бізнес :
  • ПДФО : зниження ставки податку; скасування фіксованої ставки ПДФО та введення прогресивної ставки;
  • ЄСВ : зниження ставки ЄСВ та недопущення підвищення бази для розрахування ЄСВ у разі підвищення мінімальної заробітної плати; скасування ЄСВ та пошук іншого способу фінансування соціальних витрат;
  • ПДВ : (І) пропозиції щодо скасування ПДВ та запровадження податку з продажів або податку з обороту; (ІІ) пропозиції щодо змін існуючої моделі ПДВ (зменшення ставки ПДВ; скасування правила «першої події»; зміни до порядку функціонування СЕА ПДВ);
  • Податок на прибуток: запровадження податку на виведений капітал замість податку на прибуток; скасування податкових різниць та сплата податку на прибуток виключно на базі фінансової звітності; зниження ставки податку на прибуток підприємств.

На наш погляд, всі ці пропозиції заслуговують на серйозну увагу та широкі суспільні обговорення і консультації у бізнес-середовищі, серед учасників фінансового ринку, практиків макроекономічного регулювання, науковців і експертів.

15. 3. Міжнародний досвід

Для розробки оптимальної податкової системи було проведено аналіз найбільш ефективних податкових систем світу. Були взяті до уваги останні дослідження ОЕСР, доробки програми Гарвардського університету «Основи Всесвітнього податкового кодексу», рекомендації Світового банку, ЄБРР, ISO тощо. Зокрема, були взяті до уваги :

Щодо прибуткових податків з юридичних та фізичних осіб:

Основи Світового Податкового Кодексу під редакцією Ward M. Hussey, Donald C. Lubick (Гарвардський університет, США) щодо інкорпорації правил справляння двох податків (ППП та ПДФО).

Практика застосування податку на розподілені доходи (Естонська Республіка) щодо встановлення «0» ставки податку з нерозподілених доходів корпорацій, але з урахуванням законодавства Тайваню і Сінгапуру про захист прав міноритаріїв на обов'язковий розподіл прибутку (отримання дивідендів);

Законодавство штату Флорида (США) щодо заміни податку з доходів корпорацій (юридичних осіб) на податок з відчуження їхніх активів чи зміни їхньої ринкової вартості, не пов'язаної з зовнішніми капітальними інвестиціями або внутрішніми реінвестиціями, чи на податок на приріст капіталу (Capital Gains Tax (CGT)), з урахуванням регіональних аспектів оподаткування холдингів чи збутових мереж, які знаходяться за межами податкової юрисдикції штату (для України – за межами території місцевої громади);

Законодавство Сінгапуру та федеральне законодавство США щодо оподаткування фізичних осіб одночасно як за принципом податкового резидентства, так і за принципом громадянства.

Щодо заміни ПДВ на універсальний споживчий податок на обіг чи на кінцеве споживання

Історичний досвід застосування податку на обіг товарів (послуг) в країнах Європи, його еволюція до некумулятивного одноканального споживчого податку в країнах британського (звичаєвого) права у вигляді Goods & Service Tax (GST) або некумулятивного регіонального податку з роздрібного продажу на рівні окремих штатів США (Sales Tax);

6-річний досвід застосування Об'єднаним Королівством (UK) так званого «реверсного» ПДВ (або ПКС) для чутливих для контрабанди товарів, який сплачується до бюджету покупцем, а не продавцем, не передбачає будь-яких бюджетних відшкодувань, крім повернення надміру сплаченого податку в результаті помилки, однак передбачає правило регресу податкового зобов'язання на продавця, якщо покупець ухилився від сплати податку до бюджету;

Рекомендації Міжнародної Сінгапурської податкової конференції під егідою ІТІС (Про заміну ПДВ на податок з кінцевого споживання (ПКС, FCT) з урахуванням правил податкового регресу).

Щодо майнових податків (включаючи податки на житло)

Досвід країн Східної Європи та прибалтійських країн щодо оподаткування житлової нерухомості та землі; пропозиції Світового Податкового Кодексу (під редакцією професорів Ward M. Hussey та Donald C.Lubick (Гарвардський університет, США)) щодо оподаткування нерухомого майна у складі мінімального податку на активи (МАТ) як балансуючого податку до податку на прибуток (дохід) фізичних та юридичних осіб).

Наразі найбільш простою та ефективною є податкова система Сінгапуру, який третій рік поспіль посідає 1 місце в світі за рейтингом «Doing Business».

Таблиця 15.1

Податки в Сінгапурі

Найменування податкуСтавка
1.ПОДАТОК НА ТОВАРИ ТА ПОСЛУГИ (GST)7%
2.ПОДАТОК НА ПРИБУТКИ КОРПОРАЦІЙ (CIT)8,5% до 300 тис. S$ (6 млн. грн.), 17% з перевищення
3.ПОДАТОК НА ДОХОДИ ФІЗОСІБ (PIT)від 3,5% до 20% з 300 тис. S$ (6 млн. грн.)
4.ПОДАТОК НА МАЙНО (РТ)4% житло, 10% інша
5.АКЦИЗНІ ПОДАТКИ (Excises)Адвалорні/специфічні

Отже, Сінгапур має п'ять основних податків:

(1) Універсальний податок на продаж (General Sales Tax, GST), який має єдину ставку в 7%. На відміну від класичного ПДВ (VAT) GST передбачає виключно експортне відшкодування. GST займає перше місце в структурі податкових доходів бюджету Сінгапуру. Україна може запровадити GST, однак з урахуванням власних географічних та територіально-адміністративних особливостей, які будуть розглянуті нижче.

(2) Податок на прибутки корпорацій (Corporate Income Tax, СІТ), аналогічний класичному податку на прибуток підприємств. CIT має прогресивну ставку в 8,5% до 300 тис. сінгапурських доларів (близько 8 млн. грн. станом на 1 вересня 2018 р.) та в 17% з перевищення. Прогресивність ставки стимулює малий та середній бізнес. База оподаткування СІТ встановлюється за класичними правилами ОЕСР, оскільки на відміну від України Сінгапур є членом цієї організації, однак з урахуванням низки нестандартних інвестиційних та амортизаційних пільг. CIT займає четверте місце в структурі податкових доходів Сінгапуру. Правила адміністрування СІТ подібні до податку на розподілені доходи, отже заохочує реінвестиції в національний капітал та зростання трудової зайнятості. На відміну від проекту Порошенко про виведений капітал (№ 8557 від 05.07.2018), який де-факто надає податкові пільги міжнародним корпораціям, Україна може запровадити СІТ у версії Сінгапуру, доповнивши його особливостями, які стосуються структури капіталу українських компаній та будуть розглянуті нижче.

(3) Податок на доходи фізосіб (Personal Income Tax, PIT) має прогресивну ставку з 3,5% до 20%, починаючи з еквіваленту доходу в 8 млн. грн. на рік (станом на 1 вересня 2018 р.). Неоподатковуваний мінімум доходів громадян становить в еквіваленті близько 1,2 млн. грн. на рік, отже близько 20% населення Сінгапуру РІТ не сплачують. Середньозважена ефективна ставка РІТ дорівнює 17% - тим самим досягається уніфікація оподаткування як фізичних так і юридичних осіб. РIT займає друге місце в структурі податкових доходів Сінгапуру. Підходи Сінгапуру до уніфікації СІТ та РІТ можуть бути запозичені Україною з деякими особливостями, які будуть розглянуті нижче.

(4) Податок на майно (Property tax, PT) - накладається на: (1) житлову та промислову нерухомість та з 2018 року є балансуючим до прибуткових податків, тобто виконує роль мінімального податку на активи (який ми згодом розглянемо як одну з альтернатив для України); (2) транспортні засоби, зареєстровані в Сінгапурі, та транзитні. РT займає третє місце в структурі податкових доходів Сінгапуру.

(5) Акцизні податки (Excises) - є стандартними, але для алкогольних напоїв та тютюнових виробів майже вдвічі перевищують мінімальні вимоги, встановлені в ЄС, а для легкових транспортних – в п'ять разів. Крім того, акцизи мають компенсаційний характер, оскільки доходи від них цільово спрямовуються на компенсацію шкоди, нанесеної суспільству чи довкіллю внаслідок споживання підакцизних товарів. Акцизи займають п'яте місце в структурі податкових доходів Сінгапуру. У випадку акцизів Україна має використовувати норми законодавства ЄС за принципом Aqui, затвердженим Договором про Асоціацію.

Зрозуміло, що неможливо просто запозичити податкову систему іноземної країни, не враховуючи безліч економічних, географічних, демографічних та навіть гуманітарних та релігійних відмінностей. Наприклад, Україні додатково потрібні місцеві податки, ресурсні платежі та податки з міжнародної торгівлі. Однак, загальні підходи Сінгапуру до визначення баз податків та чіткості їх адміністрування є зразком для наслідування. Крім того, при розробці оптимальної податкової системи ми врахували кращі практики податкового права США та окремих країн Євросоюзу.

15.2. Нова філософія оподаткування

Для України необхідною є якісно нова податкова система, яка виходить з принципів добровільності сплати податків, їх справедливого розподілу між громадами та з соціальної солідарності поколінь. На відміну від останніх податкових новел влади, вона повинна спиратись на чіткі демографічні та економетричні розрахунки. Проте, як доведено у розділі 10, будь яка податкова реформа може повноцінно спрацювати тільки в умовах суттєвого зниження корупції.

Оптимальна податкова система має відповідати 10-м головним завданням :

1. Змінити саму філософію оподаткування: з примусового вилучення частини доходу людини або компанії, на компенсаційну плату за суспільні послуги , фактично отримані платником податків.

2. Змінити соціальну суть податків: від тих, що ведуть до подальшого загострення нерівності у розподілі доходів, зростання безробіття та скорочення якості життя громадян, а отже до можливих суспільних збурень, на ті, що призводять до згладження гострої нерівності (тобто до поліпшення відомого Індексу Джині (GINI)), а отже до більшої соціальної і фінансової стабільності.

3. Ліквідувати потенційно корупціогенні податки,** розмір яких залежить від рішень чиновників**(зокрема податки, формула сплати яких передбачає надання бюджетних відшкодувань чи бюджетних заліків).

4. Ліквідувати незначні податки** та квазі - податкові платежі,** зокрема державне мито та судовий збір (доступ громадян до правосуддя та до права власності не повинен мати майнового цензу).

5. Скасувати дублюючі податки та квазі – податкові платежі, які мають подібні бази (об'єкти) оподаткування.

6. Підвищити оподаткування тих, хто забруднюють природне середовище, або тих, що експлуатують природні ресурси України.

7. Звільнити від оподаткування доходи громадян України, які відкладаються ними на майбутнє для покриття ризику можливої втрати доходів у зв'язку із втратою працездатності за будь-якими причинами, у тому числі при виході на пенсію за віком.

8. Звільнити від оподаткування доходи громадян України, які спрямовуються на освіту, медицину (у тому числі на медичне страхування).

10. Заборонити податківцям вимагати від платників безпосередніх контактів з ними, крім випадків, визначених законодавством України (виключно під час розгляду адміністративних чи кримінальних справ за умисне ухилення від оподаткування).

15.3. Зниження податкового навантаження для України

до раціонального рівня

Як було розглянуто у розділі 10, теорія корисності зменшення податкового навантаження при розширенні податкових баз добре спрацьовує лише в некорумпованих країнах, де за політичними причинами перевищено емпіричне значення «податкового клину» (TW) Лафера для прямих податків, а для непрямих – «точку втрати конкурентних переваг» (СLP) у системі міжнародного розподілу праці (ILСD).

Наразі загальне (агреговане) податкове навантаження в Україні значно перевищує значення податкового клину Лафера, скоригованого на коефіцієнт податкової еластичності (ɛTR) з урахуванням коефіцієнту регресії (CR). Для розрахунку максимально допустимого значення податкових вилучень треба враховувати:

(1) коефіцієнт податкової еластичності (ɛTR), який в 2017 році склав для України 0,73 згідно з макроекономічним консенсусом ТІ та Світового Банку (за умови незмінності значення М, отже, фактичного розміру тіньової економіки в діапазоні від 0,48 до 0,56 (при допустимому середньоарифметичному усередненні));

(2) коефіцієнт регресії (CR) (регресії зростання реального ВВП на душу населення від середнього показника корупції (ICRG)), який в 2018 році (оптимістичний сценарій)) складе 0,87.

Коефіцієнт податкової еластичності ɛTR за формулою Харбергера розраховується так: ɛTR = 1 + {ɛW(1/( 1- M)) - ɛE(M/(1-M))}, де R – реальний оподатковуваний дохід, Т – середньозважена ставка податкових вилучень (включаючи ЄСВ у випадку України), W – сукупний дійсно зароблений дохід, М - частка прихованого доходу в сукупному дійсно заробленому доході. Еластичність реального доходу після зміни податкової ставки розраховується за формулою ɛW=(dW/dt)*(t/W), а еластичність прихованого доходу за формулою ɛE=(dE/dt)*(t/E).

Без урахування ефекту «корупційного податку» податкові надходження, включаючи ЄСВ, (tax revenues (TR)) в структурі доходів загальних урядових фінансів (General Government Finances Revenues (GGFR)) наразі складають близько 39,36% від ВВП. Як було зазначено у Розділі 11, такий неймовірно високий для України рівень примусового перерозподілу призводить до досягнення значення М (показника тіньової економіки у трикутнику Харбергера) 0,5. Отже, використовуючи сьогоднішній рівень перерозподілу як константу (навіть без корегування на прогнозний дефіцит публічних фінансів) та враховуючи сьогоднішній рівень корупції за ICRG, раціональний рівень податкового навантаження (RTW) для України має складати не більше 29% до номінального ВВП, отже повинен бути зниженим мінімум на 6,8 процентних пункти.

ДЛЯ 2018 РОКУ ОПТИМАЛЬНИЙ РІВЕНЬ СУКУПНОГО ПОДАТКОВОГО НАВАНТАЖЕННЯ ДЛЯ УКРАЇНИ (RTW) МАВ БИ СКЛАДАТИ НЕ БІЛЬШЕ 29% ДО НОМІНАЛЬНОГО ВВП

Збільшення податкового навантаження понад його оптимальний рівень завжди призводить до скорочення податкових надходжень, падіння Індексу якості життя (LQI) та зростання Індексу Корупції (CPI).

Не перевищення такого раціонального рівня оподаткування є ключовою передумовою для економічної мотивації легалізувати бізнес та тіньові доходи : тоді показник М почне падати, площа трикутника Харбергера скорочуватись, а сума GGFR – зростати.

Однак, просте зниження ставок податків, навіть при максимально можливому розширенні стандартних податкових баз, але без одночасного проведення антикорупційних заходів, які враховуються в Індексі ICRG, призведе лише до скорочення бюджетних доходів.

Унаслідок зменшення податкового навантаження за окремими податками, їх баз чи ставок, які перевищують оптимальні (наприклад, але не виключно за ППП, ПДФО чи деякими майновими податками) та призводять до сукупного перевищення значення податкового клину Лафера, бюджетні доходи від оподаткування вочевидь зростатимуть, розмір тіньової економіки падатиме (у тому числі за рахунок зменшення значення перемінної М з формули Харбергера). Однак, за правилом податкової еластичності суспільний ефект від зниження ставок можна отримати з часовим лагом, який є відносно коротким для непрямих податків та довгим для прямих чи майнових податків.

Саме неврахування основ економетрики урядом А. Яценюка, який запропонував з одного боку зменшити ставку ЄСВ (середньозважено на 14,9 процентних пункти), а з іншого – розширити базу нарахувань ПДФО на пенсійні виплати без зміни самої економічної філософії пенсійного страхування, призвело до катастрофічного дефіциту бюджету системи солідарного пенсійного страхування. У 2017 році сума доходів від ЄСВ склала 6,3% від ВВП, а виплати з державних систем соціального страхування (забезпечення) України сягнули майже 16,5% від ВВП. Половина такого дефіциту була покрита коштами платників податків, а решта – черговими боргами уряду.

Наразі ми не будемо розглядати сутність систем соціального страхування. Для цього присвятимо окремі публікації та окремий Форум.

Нагадаємо, що стандартні антикорупційні заходи, які призводять до збільшення Індексу ICRG (International Country Risk Guide Index) лише на 1 одиницю (що еквівалентно зниженню рівня корупції в Україні до рівня корупції в Болгарії та Румунії, які наразі є найвищими серед країн ЄС), призводять до відповідного скорочення значення перемінної «М» з формули Харбергера (отже розміру тіньової економіки) та до збільшення реального ВВП України на 0,87%. Без застосування превентивних антикорупційних заходів просте зниження рівня податкового навантаження до рівня RTW (29%) призведе у першому бюджетному році до скорочення бюджетних доходів на суму, еквівалентну 9% доходів зведеного бюджету, а в наступному бюджетному році (з врахуванням Коефіцієнту податкової еластичності (ɛTR=0,73)) - на 6% за порівняльною базою.

Нажаль, при збереженні темпів боротьби з корупцією, що демонструє цей уряд, очікуваний ефект від скорочення М необхідно чекати мінімум 58 місяців (4,8 бюджетних роки) для відтворення розміру податкових доходів (ТR), який існував до зменшення розміру податкового тягаря. Лише згодом вони почнуть зростати за логарифмічно висхідним трендом (у реальному вимірі та співставних показниках).

Однак, за соціальними та оборонними мотивами Україна не може собі дозволити одночасне скорочення розміру загальних урядових фінансів (GGFR) на 13,4% та очікувати економічний ефект протягом майже 5 років. Саме тому, зміни до податкового права мають запроваджуватись разом зі змінами до законодавства, яке упереджує підстави для виникнення корупції, про які зазначено нижче.

15.4. Оптимальний набір податків

Незважаючи на те, що Україна має стандартний для континентальних країн Європи набір податків (розділ 10), податкова система України досі залишається економічно та соціально несправедливою внаслідок спотворення податкових баз, корупційності норм адміністрування та існування безлічі квазі-податкових платежів.

Натомість, оптимальна податкова система України має передбачати:

(1) скасування податків, бюджетні доходи від яких є співставними з витратами на їхнє адміністрування (nuisance taxes) або які мають антисоціальний характер (податок на солідарні пенсії, судовий збір, державне мито тощо) чи є явно корупціогенними (ПДВ);

(2) інкорпорацію деяких податків в один податок (податок на прибуток підприємств (СІТ) з податком на доходи фізичних осіб (РІТ); податок на доходи фізичних осіб (РІТ) за податком на житлове майно (РТ)). Така податкова інкорпорація запобігає можливим податковим ухиленням шляхом зміни юридичного статусу платника та скорочує час та витрати на сплату та адміністрування податків;

(3) скасування всіх без винятку квазі-податкових платежів та плат державним монополістам на кшталт доступу до всіх державних реєстрів , за бланки суворої звітності, марки акцизного податку тощо, якщо такий доступ або товар (послуга) є передумовою ведення бізнесу або сплати податків;

(4) заміна ЄСВ як фактичного податку для збільшення безробіття, на персоніфікований страховий платіж , гроші якого належать платнику чи його нащадкам.

Отже, оптимальний набір податків може бути таким: Таблиця 15.3

ЗАГАЛЬНОУКРАЇНСЬКІ УНІВЕРСАЛЬНІ ПОДАТКИ (3)
1ЄДИНИЙ ПОДАТОК НА КІНЦЕВЕ СПОЖИВАННЯ (Final Consumption Tax, FCT)
2МИТА (МІЖНАРОДНІ ТАРИФИ)(Export & import tariffs)
3ПОДАТОК НА РОЗПОДІЛЕНИЙ ПРИБУТОК (Distributed income Tax, DIT)
3** 1 ** ПОДАТОК НА АЗАРТ(Gambling Tax), додатковий до податку на розподілений прибуток (DIT)
3** 2 ** СПРОЩЕНА СИСТЕМА ОПОДАТКУВАННЯ ДЛЯ СТИМУЛЮВАННЯ РОЗВИТКУ МАЛОГО І СЕРЕДНЬОГО БІЗНЕСУ
ЗАГАЛЬНОУКРАЇНСЬКІ ЦІЛЬОВІ ПОДАТКИ (2 +)
4АКЦИЗИ (Excises, Compensational taxes, Pigovian Taxes)
5ЕКОЛОГІЧНІ ПОДАТКИ ТА РЕНТИ (ECO-taxes, Royalties & Rents)
+ТИМЧАСОВИЙ ПОДАТОК НА ОБОРОНУ (Defense Tax)
МІСЦЕВІ ПОДАТКИ (3 +)
1ПОДАТОК НА НЕРУХОМЕ МАЙНО, РОЗТАШОВАНЕ В МЕЖАХ ТЕРГРОМАДИ (Local Property Tax, LPT)
2ПОДАТОК НА ОБЛАШТУВАННЯ МІСЦЬ ДЛЯ ПАРКУВАННЯ (Parking Tax)
3ТУРИСТИЧНИЙ ПОДАТОК (Accommodation &Tourist Tax, A&T Tax)
+ЦІЛЬОВИЙ ЗБІР В МЕЖАХ САМООПОДАТКУВАННЯ (Self-taxation)

15.5. Вибір податку на кінцеве споживання (Final Consumption Tax, FCT)

15.5.1.** Непереборні вади ПДВ**

Як було зазначено у розділі 10, класична теорія податку на додану вартість має внутрішні непереборні вади, які з одного боку призводять до ефекту кредитування бюджету за рахунок коштів податкового агента (отже до скорочення або удорожчання його обігового капіталу), а з іншого - до збільшення податкової корупції. В теорії, економічні переваги ПДВ над іншими податками на споживання добре спрацьовують лише в країнах з низьким рівнем корупції, дешевим кредитом та незначною долею експорту в структурі національного доходу. Зрозуміло, що все це не відповідає українським економічним реаліям:

(а) За консенсус-прогнозом станом на 1 січня 2018 року мінімальне значення перемінної М з формули Харбергера складає для України показник 0,47. Отже, майже половина української економіки наразі знаходиться в тіні.

(б) Станом на 1 вересня 2018 року вартість гривні, емітованої НБУ як кредитором останньої інстанції в якості ставки рефінансування (облікової ставки) складала 17,5 % річних, а з 8 вересня 2018 року – 18%. Отже, навіть при врахуванні номінального строку надання бюджетного відшкодування 4 календарних місяці (стаття 200 ПКУ) (як правило є довшим), податковий агент додатково сплачує 18/4 х 20% = 1,2% від бази ПДВ. Ситуація значно погіршується при необхідності перекредитування суми тимчасово вилученого обігового капіталу. Зрозуміло, у цьому випадку про жодну «податкову нейтральність» ПДВ не йдеться.

(в) доля міжнародного обміну товарами (послугами) досягла в 2017 році майже 62% від структури національного доходу України.

Нажаль, рівень ухилень від ПДВ в країнах ЄС продовжує зростати, незважаючи на значне посилення адміністративних та пруденційних заходів з боку Єврокомісії. Найбільш поширеними формами ухилень від ПДВ в країнах ЄС, які імплементували норми Директив № 6 та № 112, стали: фіктивний експорт (false exporting); «карусельне» шахрайство (carousel fraud); «втрачена ланка», податковий «метелик» (missing trader, chain) або їхнє поєднання (composite VAT fraud). Крім того, від початку міграційної кризи в ЄС значно зріс рівень узагалі необлікованих продажів, у першу чергу підакцизних товарів та програмного забезпечення. Проблеми з ПДВ - шахрайством не обмежуються Єврозоною. Вони виникають у більшості країн, які застосовують ПДВ або його модифікацію як GST (General Sales Tax). Симптоматично, що фіктивний експорт та карусельне шахрайство останнім часом стали широко поширеними у відносинах між РФ та Республікою Білорусь у межах так званої «союзної держави». Зрозуміло, що при цьому бюджет Білорусії потерпає апріорі більше ніж бюджет РФ, позаяк Білорусь має від'ємний торговий баланс з РФ за оподатковуваними операціями.

Парадоксально, але висновки МВФ, оприлюднені ще в 2005 році під назвою «Відшкодування ПДВ: Огляд досвіду країн» (IMF Working Paper «VAT Refunds: A Review of Country Experience» Ref#WP/05/218), наразі набули ще більшої актуальності. Зокрема, таке твердження: «Широке застосування готівкових розрахунків у країнах, що розвиваються, або в перехідних економіках, сприяють ухиленню від належної сплати ПДВ, у тому числі просто тому, що податковий аудит готівкових розрахунків є утрудненим. Для розв'язання цієї проблеми, податкові служби різних країн заохочують або, навіть, змушують торгівців користуватися банківською системою… Здавалося би, що такі заходи мають радикально зменшити число податкових ухилень. Однак, за досвідом Туреччини та Греції, вони не впливають на діяльність незареєстрованих торгівців у тіньовій економіці. МВФ рекомендує боротися з такими ухиленнями шляхом посилення контролю за первинними документами обліку та обліку податковихдекларацій… Однак, в реальності підробити звітні документи є простішим (дешевшим), ніж корумпувати митників чи податкових інспекторів …»

Крім того аналітики МВФ скептично відносяться до будь-яких банківських ПДВ – рахунків, як засобу боротьби з податковими ухиленнями, які наразі діють лише в Азербайджані та Україні (Болгарія нещодавно відмовилися від їх застосування у зв'язку з вимогами Митного союзу ЄС). По-перше, у зв'язку з порушенням принципу податкової нейтральності внаслідок штучного обмеження оборотного капіталу продавців. По-друге, запровадження ПДВ – рахунків аж ніяк не заважає податковому шахрайству, оскільки рахунки не запобігають випадкам незадекларованих продажів, фальшивому експорту, схемам з використання податкової каруселі або податкових метеликів, схем із штучним завищенням вартості придбаних товарів при заниженні вартості проданих товарів. (Цитата IMF: «For the vast majority of taxpayers this means, in practice, that funds held in VAT bank accounts are effectively frozen and are lost as working capital of a business. Very few VAT taxpayers have applied to the authorities to withdraw funds from their VAT bank accounts…»).

Теорія ПДВ є суто математичною, отже не передбачає наявності жодної податкової корупції, пов'язаної з відшкодуванням надміру сплачених податків. Однак, в Україні ПДВ де-факто став найбільш корупційним податком , а Україна за наслідками 2017 року стала найбільш корупційною державою серед 44 за показником ВВП на душу населення (розділ 10).

За міжнародним економічним консенсусом різноманітні ухилення та шахрайства з ПДВ (не тільки в Україні) призводять до викривлення статистичних даних, спотворення значень ВВП, експорту та торгового балансу. Це у свою чергу впливає на розрахунок бюджетних доходів та витрат, валютну й інфляційну політики країн. (Цитата Ernst & Young щодо прогнозів експорту Великобританії до BREXIT: «Soaring VAT fraud is significantly inflating the UK's export growth figures… Our forecast predicts that export growth will be more than 15 per cent. However, once you allow for Missing Trader VAT fraud (MTIC) the headline figures look much more modest and stand closer to 9 per cent… It appears that the recent revival in UK exports largely reflects the activities of fraudsters rather than genuine business…»).

Отже, ПДВ наразі є неприйнятним для України не тільки внаслідок того, що цей податок став головним джерелом податкової корупції, але й завдяки своїм непереборним негативним інституційним вадам.

15.5.2. Варіанти заміни ПДВ

Варто розглянути три варіанти заміни ПДВ на інший споживчий податок, зокрема на:

(1) Податок з обігу товарів (послуг), який нараховується та сплачується при імпорті та при кожному продажу (перепродажу) товарів (послуг) будь-якій особі, незалежно від напрямків їх подальшого використання (Turnover Tax);

(2) Податок з роздрібного продажу товарів (послуг), який нараховується та сплачується один раз при кінцевому споживанні товарів (послуг) будь-якою особою всередині країни (поза межами її підприємницької діяльності) (Sales Tax, ST);

(3) Податок на кінцеве споживання товарів (послуг), який нараховується при імпорті та кожному продажу (перепродажу) будь-якій особі всередині країни, у тому числі в межах її підприємницької діяльності, але сплачується один раз при кінцевому споживанні (поза межами підприємницької діяльності) (Final Consumption Tax**(FCT), Reverse VAT).**

Кожен з таких податків має свої переваги та вади з точки зору нейтральності при прийнятті економічних (у тому числі інвестиційних) рішень платниками, ефективності податкового адміністрування, включаючи витрати платників на подання податкової звітності та на утримання податкових органів як сервісної служби. Отже, перед прийняттям відповідних рішень необхідно оцінити:

(1) соціальну сутність кожного податку,

(2) історію застосування,

(3) економічні переваги та вади,

(4) фінансовий суспільний результат внаслідок запровадження податку, альтернативного ПДВ.

Також, при заміні ПДВ на інший податок для розрахунку сталості бюджетних доходів необхідно оцінити «бюджетну вартість» перехідного періоду (наприклад, як врахування бюджетних відшкодувань з ПДВ у зменшенні податкових зобов'язань за новим податком, а у разі зміни бази оподаткування, то правила адаптації старих податкових зобов'язань до нових, гармонізацію податкових періодів у разі їх відмінності тощо).

Таблиця 15.4.

Переваги та вади окремих податків на споживання

Переваги/вадиПДВ (VAT, GST)Податок з обігу (ТТ)Податок на продаж (ST)Податок на кінцеве споживання (FCT)
Податкова нейтральність+ (*)-++
Каскадність податкових ставок-+--
Оподаткування імпорту++-+
Оподаткування експорту-+--
Бюджетне відшкодування+---
Надмірність витрат на адміністрування+-+-
Можливість зниження ставок для соціальної підтримки++++

(*) На практиці GST є навіть менш нейтральним ніж ПДВ, оскільки не передбачає відшкодувань від'ємного сальдо при внутрішніх продажах.

15.5.3. Податок з обігу ** (Turnover Tax, далі - ТТ)**оподатковує будь-яку операцію, яка передбачає передання прав власності або прав на користування товарами (послугами) однією особою на користь іншої особи. Також податкове зобов'язання з ТТ виникає при наданні авансу продавцю чи при бартері (у цьому випадку податок стягується з обох сторін товарообмінного договору) незалежно від факту передання прав власності на такі товари (послуги). Для ТТ застосовується касовий метод. Отже ТТ є багатоступеневим каскадним непрямим податком, який застосовується при кожному продажу (перепродажу) товару (послуги) від початку виробничого циклу (імпорту) до кінцевого споживача. Платником ТТ є продавець товару (послуги), а не покупець.

ТТ має довгу історію з часів Римській імперії та згадується у Старому Заповіті (зокрема у книгах Буття та Левіт). У залежності від об'єктів та правил справляння цей податок історично називали митом, акцизом чи податком на багатство. Після ІІ Світової війни та збільшення частки товарів «третього технологічного переділу», отже виникнення негативного ефекту податкової кумулятивності, ТТ спочатку був заміненим на податок з прибутків корпорацій (ППК). Однак, після створення СОТ та різкої глобалізації торгівлі, виникло масове ухилення від ППК з використанням принад низькоподаткових юрисдикцій. Для боротьби з цим явищем розвинені країни, з одного боку, створили ОЕСР (OECD), а після підписання Римського договору – замість ТТ було запроваджено некумулятивний ПДВ, як додатковий до податку на прибуток (дохід) компаній та фізичних осіб (СІТ та РІТ).

За своєю економічною природою ТТ є різновидом акцизу, оскільки нараховується на ціну будь-якого товару (послуги), незалежно від юридичного або соціального статусу покупця. Додатково, ТТ також може нараховуватися на капітальні активи та на окремі фінансові транзакції: у такому разі ТТ відомий як податок Тобіна або Спана (у 2002 році податок Тобіна був запроваджений у Швеції, але був скасованим за 6 місяців після різкого скорочення обсягів фондового ринку та збільшення волатильності шведської крони).

Перевагами ТТ є:

(а) просте адміністрування;

(б) практична відсутність підстав для корупції з боку податківців (за умови мінімізації числа звільнень чи пільгових ставок);

(в) спрямованість на звуження тіньової економіки на роздрібному ринку (зрозуміло, при повному контролі за справлянням).

Головною вадою ТТ є наявність податкового каскадного ефекту** (отже зростання ефективної ставки за кожним переділом). Це

(а) мотивує виробників товарів (послуг) створювати вертикально інтегровані компанії, що призводить до проблем зі сплатою ППП, отже ефективною фіскальною децентралізацією;

(б) надає податкову перевагу виробникам товарів (послуг) з низькою доданою вартістю (наприклад, вугілля, руди чи зернових культур), але при цьому податково дискримінує виробників продукції вищих переділів;

(в) теоретично знижує конкурентоспроможність експорту, оскільки ПО, сплачені у витратах, не відшкодовуються.

Однак, виходячи зі структури національного доходу України, податкова нейтральність ТТ по суті дорівнює податковій нейтральності ПДВ за умови, якщо:

(1) номінальна ставка ПО є єдиною,

(2) оподатковуються такі ж самі товари (послуги), постачання яких наразі оподатковується ПДВ (податок на фінансові активи Тобіна не застосовується),

(3) загальний обсяг товарообігу (реалізації оподатковуваних товарів і послуг) врахований у прогнозах доходів від ПДВ, залишається незмінним для ТТ,

(4) рівень бюджетної ефективності залишається незмінним,

(5) показник М (тобто рівень тіньової економіки) з формули Харбергера залишається незмінним у першому бюджетному році, але у подальших роках починає скорочуватись.

Для визначення номінальної ставки ТТ для України береться до уваги «каскадний» ефект з урахуванням середньозважених значень доданої вартості на кожному з «переділів» (циклів технологічних процесів) у структурі загального оподатковуваного обороту товарів та послуг. За макроекономічним консенсусом кількість таких переділів наразі становить 6.

Каскадний ефект ТТ

ПершийВиробництво аграрної продукції, корисних копалин та їх промислового використання у виробництві енергії, послуги з такого виробництва та використання
ДругийВиробництво продукції чорної та кольорової металургії; неорганічної хімії; нафтопереробки; будівництво дорожньої інфраструктури, включаючи залізничні колії; первинної переробки аграрних товарів
ТретійВиробництво об'єктів важкого машинобудування, електроенергетики та текстилю
ЧетвертийТекстильне виробництво та легке машинобудування, масове виробництво автомобілів та інших транспортних засобів з двигунами внутрішнього згоряння, електричними чи гібридними; побутові прилади та послуги з побутового обслуговування
П'ятийВиробництво товарів у сфері електроніки, робототехніки, обчислювальної, лазерної та телекомунікаційної техніки, а також програмного забезпечення для них
ШостийНадання послуг з «NBIC» (конвергенції нано-, біо- та інформаційних (когнітивних) технологій).

У 2017 році майже 80% оподатковуваного товарообігу України склали товари (послуги) першого – четвертого «переділів». А майже 80% сукупної доданої вартості виникло на другому – третьому переділі. Отже, для розрахунку ефективної номінальної ставки ТТ буде братися 4-х ступенева кумулятивність (каскадність). Для збереження запланованих на 2018 рік нетто доходів від ПДВ, ставка ТТ розраховується за формулою, яка враховує ефект «кумулятивності», виходячи з показників оподатковуваних оборотів за методом «передільної калькуляції», отже:

(1) коефіцієнт «податкового заміщення» (співвідношення між сумою доходів на 1%. відсотковий пункт ставки ПДВ та ТТ), який при збереженні рівня бюджетної ефективності та прогнозної доданої вартості складе min** 7,59;**

(2) коефіцієнт «каскадності» (співвідношення між відсотковим середньозваженим значенням загального ефекту податку на динаміку ІПЦ (Рс-1) та номінальною ставкою ТТ), який складе max 1,69.

Для досягнення в 2018 році прогнозних нетто доходів від ПДВ ефективна ставка ТТ для України має дорівнювати мінімум min** 4,89% за умови продовження дії всіх спрощених систем оподаткування. Однак, за умови запровадження знижених ставок на соціально значущі товари, ефективна ставка ТТ складе max 7%.При цьому, ефективна податкова ставка ТТ на п'ятому-шостому переділах (виходячи із структури доданої вартості за передільною калькуляцією) залишиться співставною до діючої ефективної ставці ПДВ7.)

Незважаючи, що наразі теорія ТТ не є економічно популярною внаслідок нібито кумулятивного ефекту, для України вибір TT є досить цікавим. Оскільки з одного боку різко знижується розмір «корупційного податку» (розділ 11), а з іншого – усувається ефект кредитування бюджету з боку податкового агента (п. п. 15.5.2). Крім того, компанії, які випускають товари (послуги) п'ятого – шостого переділів, будуть податково заохочені введенням податку на розподілений прибуток (п.16.6), що вочевидь відтворить (збільшить) розмір їхнього обігового капіталу. _ _

16.5.4. Податок з роздрібного продажу (Sales Tax, далі - ST) діє як місцевий податок в США, Японії та деяких країнах Азії, Африки та Океанії (біля 30 податкових юрисдикцій). У Канаді він діє на місцевому рівні разом з федеральним ПДВ. У Швейцарії ST збирається з оптових продажів, отже має природу універсального акцизу. Модифікація ST до GST або ПДВ історично здійснювалася в країнах англо-санксонського права, зокрема в Австралії, Новій Зеландії, Гонконгу, Індії, Малайзії, Сінгапурі тощо. Найбільш артикульованим прикладом застосування ST є США та Японія.

ST нараховується один раз на етапі продажу товару (послуги) кінцевому споживачеві. Імпортери, виробники та проміжні споживачі оподатковуваних товарів (послуг) повинні отримати сертифікат про звільнення від ST. Статистично ступінь ухилень від сплати ST є більшим, ніж при застосуванні ПДВ чи податку на обіг (TT), отже рівень його бюджетної ефективності є апріорі нижчим. Застосування ST пояснюється особливостями політичних (адміністративних) устроїв країн, а не економічною доцільністю. ST є соціально регресивним, оскільки складає більшу частку у видатках бідних домогосподарств порівняно з багатими.

До 1954 року в США діяв оборотний податок (ТТ), який справлявся на федеральному рівні. З початку гарячої фази «холодної війни», яка призвела до сплеску військових технологій та аеронавтики (отже буму виробництва продукції 4 – 5 технологічних переділів), ТТ був заміненим на некумулятивний податок з роздрібних продажів (ST) на рівні окремих штатів та місцевих громад. При цьому були значно підняті податки на корпорації (юридичних осіб). У 1972 році федеральний ST був скасованим внаслідок зростання числа судових позовів до федерального уряду, поданих з боку окремих штатів чи місцевих громад з приводу визнання пріоритету їхніх рішень про встановлення баз, ставок та способів справляння ST над рішеннями, встановленими федеральним урядом. Наразі ST складає незначну частку у зведеному бюджеті США (навіть з урахуванням нещодавньої податкової реформи Дональда Трампа):

Таблиця 15.6.

Структура доходів бюджетів США в розрізі податків

(Бюджетний рік США: жовтень 2016 – жовтень 2017)

ПОДАТКИФЕДЕРАЛЬНИЙ БЮДЖЕТ СШАБЮДЖЕТ ШТАТУМІСЦЕВИЙ БЮДЖЕТ
Податок з прибутку фізичних осіб Personal Income Tax (PIT)50%21%4%
Податок на прибуток корпорацій Corporate Income Tax (CIT)6%6%1%
Внески до фондів соціального страхування (SSC)34%27%6%
Акцизи (Excises)8%37%14%
Податок із спадщини та подарунків (Inheritence & Gift Tax (IGT))0,08%1%-
Імпортні та експортні мита (Tariffs)1,92%--
Майнові податки Property Taxes (PT)-4.10%71%
Податок з продажу Sales Tax (ST)-3.90%4.02%
Екологічні податки (Eco-taxes)--0.1%

Однак, Україна є унітарною державою та не може дозволити (особливо в умовах агресії з боку РФ) децентралізацію свого політичного суверенітету, невід'ємною частиною якого є право держави на встановлення та скасування податків.

Наразі запровадження ST в Україні є економічно та політично недоцільним. Якщо ST запроваджується на загальнодержавному рівні, то згодом центральна влада буде змушена контролювати дотримання правил справляння ST за кожним пунктом роздрібного продажу, що значно ускладнює адміністрування. З іншого боку, якщо право на встановлення ST буде передано регіонам (як у США), то замість збільшення доходів місцевих бюджетів Україна може стикнутися із загрозою виникнення податкової конкуренції між регіонами.

15.5.5. Податок на кінцеве споживання

(Final Consumption Tax (FCT), Reverse VAT - далі ПКС)

Концепція податку на кінцеве споживання стає в світі дедалі популярнішою. Так, з минулого року Європейський союз відійшов від стандартних правил ПДВ, дозволивши не оподатковувати поставки товарів (послуг) з однієї країни – члена ЄС до іншої аж до етапу їх кінцевого споживання. Також для окремих товарів та послуг (переважно пов'язаних з інтелектуальною власністю та електронною торгівлею) більшість країн – членів ЄС почали застосовувати схему «реверсного ПДВ», за якою обов'язок зі сплати ПДВ переноситься від продавця до покупця. Нарешті, Бельгія та Нідерланди взагалі відмовились справляти ПДВ з імпорту, збільшуючи привабливість транзиту товарів через їхні порти до інших країн Євросоюзу. Отже, світові тренди свідчать про масовий відхід від класичної теорії ПДВ зразку 1959 року та про його перетворення в інші види податків на кінцеве споживання чи їх гібридні форми.

ПКС усуває три головні вади ПДВ: ефект кредитування бюджету за рахунок обігового капіталу податкового агента, необхідність отримання бюджетного відшкодування та можливість ухилень від оподаткування із застосуванням «фіктивного експорту» чи «перерваного транзиту».

Економічна сутність ПКС полягає в наступному:

(1) ПКС нараховується на кожних етапах продажу оподатковуваного товару (послуги) від однієї зареєстрованої особи до іншої зареєстрованої особи, але справляється один раз на кінцевому етапі продажу оподатковуваного товару (послуги) останньою зареєстрованою особою на користь незареєстрованої особи (кінцевого споживача).

(2) ПКС не застосовується при імпорті товарів (супутніх послуг), крім перехідного періоду, та не передбачає бюджетного відшкодування внаслідок експорту українських товарів (послуг) за кордон.

(3) Для уникнення загрози можливих шахрайств з боку зареєстрованих осіб (наприклад, карусельного шахрайства чи податкового «метелика», втраченої ланки» тощо) запроваджується правило «реверсного оподаткування», яке є простим: у випадку невиконання обов'язку зареєстрованої особи щодо вчасної сплати до бюджету сум ПКС, стягнутих ним з кінцевого споживача, такий обов'язок покладається на попередню зареєстровану особу – постачальника (при комплектних поставках – на кожного з них, пропорційно долі в проданому товарі),та далі реверсно за ланцюгом попередніх поставок. При цьому, претензії попередніх постачальників до зареєстрованої особи, яка вчасно не сплатила до бюджету суму ПКС, стягнутого нею з кінцевого споживача, або переданої в порядку податкового регресу, регулюються не податковим, а цивільним правом.

(4) ПКС на відміну від ПДВ не є економічно регресивним, оскільки не передбачає кредитування бюджету та отримання з нього жодних бюджетних відшкодувань, крім помилково сплачених сум.

Для досягнення у 2018 році суми прогнозних нетто доходів від ПДВ, стандартна ставка ПКС має дорівнювати (на співставних базах) 13,8%. Однак , при встановленні зменшених ставок на операції з товарами (послугами), які становлять суспільний інтерес, стандартна ставка ПКС може становити 15,18%, (зважаючи на долю таких соціально значущих товарів (послуг) у загальному торговому обороті, оподатковуваному ПКС).

Також, зважаючи на принцип Aqui, затверджений Угодою про Асоціацію між Україною та ЄС, знижена ставка ПКС на операції з товарами (послугами), які становлять суспільний інтерес, не може бути меншою за 5%.

Додатково, в межах ПКС пропонується розглянути доцільність запровадження податку Спана (Paul Bernd Spahn), як модифікацію податку Тобіна, базованого на положеннях глави 12 «General Theory on Employment Interest and Money» (1936 г.) Дж. Кейнса. (На відміну від плаского податку Тобіна, податок Спана є прогресивним та не породжує жодних проблем з ліквідністю фінансових ринків). ПКС на фінансові спекуляції поширюється на операції з короткостроковими фінансовими інструментами, такими як форварди, свопи, ф'ючерси, опціони, якщо вони включають дві та більше валюти або валютні сурогати (крипто-валюти або е-гроші). Зрозуміло, що ПКС не поширюється на операції з емісії цінних паперів (як корпоративних так і боргових).

За макроекономічним консенсусом рекомендовано встановити ставку в діапазоні 0,1% - 0,25% від суми угоди. Незважаючи на її відносно низький рівень порівняно із стандартною ставкою ПКС, сенс полягає у тому, що податок автоматично обмежує короткострокові спекулятивні обміни, але незначно впливає на стимули для торгівлі товарними деривативами та довгострокових капітальних інвестицій. Наприклад, податок у розмірі 0,2% (у зв'язку з кумулятивністю) коштуватиме 48% на рік, коли спекулятивна операція здійснюється щодня, 10% - щотижня, 2,4% кожного місяця і так далі. Однак ставка від 0,1% до 0,25% жодним чином не виходить за діапазон так званої «економічної амортизації» довгострокових інвестицій.

Головною ідеєю такого податку є створення мотивацій для вкладення капіталу в довгострокові інвестиції замість короткострокових спекулятивних вкладень. Запровадження такого податку не має прямого впливу на бюджетні доходи, однак синергетично призводить до збільшення розміру прямих інвестицій, отже до зростання трудової зайнятості, споживчого попиту домогосподарств, та внаслідок – збільшення податкових доходів від споживчих та прямих податків. _ _

Однак, навіть без запровадження такого податку, для дотримання суми бюджетних нетто доходів від скасованого ПДВ, стандартна ставка ПКС має дорівнювати 15%, а знижена – 5%.

15.5.6.** Підсумок**

Виходячи з викладеного, оптимальними для України податками на споживання є або податок з обігу з низькою ставкою оподаткування (ТT), або податок на кінцеве споживання (FCT), більш відомий в економічній теорії як реверсний ПДВ (Reverse VAT).

У випадку обрання ТТ, в Україні може буде досягнуто:

(1) суттєве зниження вартості соціально чутливих товарів (послуг), які виробляються в Україні та складають переважну частину споживчого кошика;

(2) збільшення мотивацій для створення вертикально-інтегрованих компаній, отже збільшення бюджетної та інвестиційної ефективності від податку на розподілений прибуток;

(3) скорочення числа посередницьких ланок на горизонтальному рівні;

(4) значне спрощення податкового адміністрування, отже витрат бізнесу на нього;

(5) скасування бюджетних відшкодувань (крім помилково сплачених сум), отже корупції з боку податківців та підстав для фіктивних відшкодувань;

(6) різке звуження тіньової економіки на етапах імпорту, роздрібного продажу та експорту.

Можливий «кумулятивний ефект» буде компенсовано за рахунок введення зниженої ставки на соціально чутливі товари (послуги), а також завдяки скасування ефекту кредитування бюджету за рахунок обігового капіталу податкового агента, присутнього в теорії ПДВ.

Можливе максимальне значення стандартної ставки ТТ для України є 7%, а зниженої ставки 3% (див. п.п. 15.5.3).

У випадку обрання ПКС, в Україні буде досягнуто:

(1) суттєве зниження вартості соціально чутливих товарів (послуг), які виробляються в Україні та складають переважну частину стандартного споживчого кошика;

(2) значне спрощення податкового адміністрування, отже витрат бізнесу на нього;

(3) скасування бюджетних відшкодувань (крім помилково сплачених сум), отже суттєве скорочення корупції з боку податківців та підстав для фіктивних відшкодувань;

(4) збільшення бюджетної ефективності при одночасному зниженні реального податкового навантаження (за порівняльними базами до ПДВ).

Крім того, за своєю економічною природою ПКС відповідає теорії оподаткування роздрібного продажу (з деякими відмінностями в адмініструванні), отже досвіду найбільш успішних економік світу (США та Японії).

Нагадаємо, що оптимальна стандартна ставка ПКС для України становить не більше 15%, а знижена – не більше 5% (див. п.п. 16.5.5).

15.6. Вибір оптимального податку на доходи (прибутки) фізичних та юридичних осіб – податкових резидентів України

15.6.1. Історія питання

Внаслідок глобалізації торгівлі та лібералізації валютного обміну діючі системи оподаткування юридичних та фізичних осіб стали бюджетно неефективними. Як правило, великі суми заробленого прибутку стали переноситися до низькоподаткових або офшорних податкових юрисдикцій з метою податкового планування (зниження оподаткування). Хоча країни ОЕСР, учасники договорів FATF та FATCA свого часу й запровадили низку «антиофшорних заходів», однак їхня ефективність досі залишається низькою.

Крім того, внаслідок податкових змін в Україні, проведених протягом останніх 4 років, були змінені норми амортизації. У результаті надмірної диференціації амортизаційних ставок інвестиції в малий бізнес стали математично дискримінованими.

Наразі класичний податок на прибуток (дохід), як власне і ПДВ, є податками, які добре спрацьовують в країнах з незначною часткою міжнародного обміну в структурі національного доходу. Це вочевидь не відповідає структурі сучасної економіки Україні. Саме тому пропонується:

(а) замінити податок на прибуток підприємств на податок з розподіленого прибутку (далі – ПРП);

(б) інкорпорувати в ПРП податок на прибуток фізичних осіб (наразі – ПДФО).

15.6.2. Інкорпорація прибуткових податків

Головними ідеями ПРП є:

(1) оподатковувати доходи (прибутки) фізичних та юридичних осіб за однаковими принципами та за однаковою мінімальною ставкою, оскільки різниця між способом одержання доходу (прибутку) фізичними та юридичними особами є несуттєвою з економічної точки зору, однак має соціальні та бізнесові відмінності у витрачанні зароблених доходів;

(2) звільнити від оподаткування нерозподілені доходи (прибутки) фізичних та юридичних осіб, які спрямовуються для реінвестицій фізичних осіб в їхній «життєвий капітал», а для юридичних осіб – в їх акціонерний або складений капітал), за умов різкого збільшення вимог для запобігання трансфертному ціноутворенню та «тонкій капіталізації», які наразі використовуються для прихованого розподілу неоподатковуваного доходу (прибутку);

(3) для фізичних осіб, що не є підприємцями, застосувати прогресивну ставку оподаткування доходів з метою зниження Індексу Джині (GINI Index), який відображає рівень соціального розшарування громадян, з одночасним збільшенням податкової знижки (у розрахунку на членів сім'ї, включаючи непрацездатних дітей), виходячи з поточної вартості споживчого кошику та податкових знижок з витрат на освіту (які не покриваються коштами шкільного ваучера чи роботодавцем), медичне страхування, поповнення пенсійного депозиту (персонального пенсійного рахунку), придбання першого житла (у тому числі в іпотеку), благодійної діяльності тощо;

(4) зупинити практику оподаткування пасивних доходів за ставками, меншими ніж при оподаткуванні активних доходів, як елемент діючої хибної концепції пріоритету ринку фінансових товарів (послуг) над ринком матеріальних товарів (послуг), та оподатковувати пасивні доходи фізичних осіб за найвищою ставкою (крім нарахованих на пенсійні збереження).

Концепція ПРП діє лише за умови впровадження жорсткого анти-офшорного законодавства на базі концепції проекту «Про податковий суверенітет України та офшорні компанії», що була підтверджена висновками Заключної Доповіді Спеціального слідчого комітету Європарламенту з питань «Панамських паперів» (PANA) від 18 жовтня 2017 року. Нажаль, всупереч Регламенту ВРУ, цей проект з 2016 року жодного раз не було розглянуто на сесійних засіданнях.

15.6.4. Наслідки запровадження ПРП

Наслідками запровадження ПРП є:

(а) збільшення мотивацій для залучення зовнішнього капіталу та реінвестицій (рекапіталізації) власних прибутків;

(б) уніфікація правил оподаткування юридичних та фізичних осіб, при наданні соціальних пільг останнім;

(в) скасування можливих уникнень від оподаткування шляхом трансфертного ціноутворення, тонкої капіталізації чи використання офшорних зон;

(г) скасування можливих уникнень від оподаткування шляхом включення персональних витрат фізичної особи до складу бізнесових витрат юридичної особи;

(ґ) зарахування надходжень від ЄПП до складу місцевих бюджетів визначеного рівня за місцем фактичного розташування бізнесу, а не за юридичною адресою головної контори, а для фізичної особи – за місцем її постійного проживання (податковою адресою), а не за місцем фактичного отримання доходу.

15.6.5. Ставки

(а) За концепцією оподаткування «розподіленого доходу», ПРП складає 0% від прибутку юридичної особи до моменту його виведення з бізнесу шляхом виплати дивідендів чи використання прибутку на потреби, не пов'язані з бізнесом.

Цей податковий підхід створює економічні мотивації для реінвестицій. Водночас він призводить до збільшення ризику ухилень від оподаткування через «тонку капіталізацію», якщо контрагентом платника є нерезидент (іноземна компанія).

Також він сприяє створенню горизонтально інтегрованих компаній. Артикульованим для України прикладом є Маріупольський металургійний завод «Ілліча», який свого часу покривав доходи від поставки металургійної продукції збитками, які списувались на радгоспи та колгоспи, придбаних лише з метою так званого «податкового планування». Крім того, рішення про розподіл доходу (виплату дивідендів) знаходиться у сфері не податкового, а цивільного права.

Отже, порівнюючи ПРП з податком на прибуток підприємств (за порівняльними базами), наразі ефективна ставка податку з розподіленого доходу може складати до 16,3%. Однак, для уніфікації ППП та ПДФО пропонується встановити стандартну ставку в розмірі 15%, уніфіковану зі ставкою ПКС.

(б) судячи із структури отриманих доходів фізичними особами (з апроксимацією на партнерства фізичних осіб та самозайнятих осіб), ставки ПРП мають становити:

5% від суми розподіленого прибутку, але не вище значення 24 МЗП (мінімальних заробітних плат) на податковий рік, встановлений станом на 1 січня такого податкового року;

15% з сум перевищення.

У випадку оподаткування фізичних осіб (партнерств фізичних осіб, самозайнятих фізичних осіб), база оподаткування зменшується на суму неоподатковуваного мінімуму, який дорівнює офіційному розміру МЗП для кожного дорослого члена сім'ї, а для кожної дитини - 0,8 розміру МЗП.

Від'ємне значення податкового зобов'язання за ПРП може бути перенесеним для зменшення майбутніх податкових зобов'язань платника та не підлягає бюджетному відшкодуванню. (Стандартні правила «tax return» тимчасово не застосовуються__у зв'язку з високим рівнем податкової корупції в Україні).

Отже, в гармонії з податком на кінцеве споживання (ТТ або ПКС), ці два податки сукупно можуть скласти стабільну податкову базу для фінансування потреб державного бюджету України.

Вочевидь для знаходження належного місця України в системі МРП стандартна ставка ПРП для України не може перебільшувати 15%, а для фізичних осіб має перебувати в діапазоні від 5% до 15% (та 30% для оподаткування виграшів в азартні ігри для зменшення ступеню корупції, отже перемінної М з формули Харбергера).

15.6** 2 ** Податок на азарт, додатковий до ПРП

(Gambling Tax)

(1) Податок на азарт є додатковим до ЄПП, справляється з операторів державних лотерей, а також з букмекерів та гральних закладів (у разі зняття заборони на гральний бізнес)

(2) Головна ідея Податку на азарт: зважаючи на неможливість планування витрат, пов'язаних з виплатою виграшів (призів) за випадковою вірогідністю, отже планування сталих бюджетних доходів, пропонується:

(а) додатково до ЄПП оподатковувати за фіксованою специфічною (твердою) ставкою податку кожний гральний пристрій (термінал прийняття ставок), але на відміну від плат за ліцензію (діючих до заборони грального бізнесу), справляти податок авансом за кожний період їх планового використання протягом звітного періоду, встановленого для ЄПП (але не менше ніж за повний строк, на який надається ліцензія на проведення гральної (лотерейної, букмекерської діяльності), а у разі не встановлення такого граничного строку - не менш ніж за 12 поточних календарних місяців, та не включати суму сплаченого Податку на азарт до складу витрат з метою оподаткування ЄПП;

(б) оподатковувати грошовий або майновий виграш (приз) фізичної особи за найвищою прогресивною ставкою ЄПП з обов'язковою попередньою повною ідентифікацією отримувача (для недопущення ухилення від оподаткування або порушення правил антикорупційного законодавства) та не враховувати витрати переможця, понесені на придбання шансів на виграш;

(в) для лотерейної та букмекерської діяльності запровадити особливий спосіб визначення податкової бази з метою знаходження балансу між підтримкою зацікавленості гравців брати участь в державних лотереях та інтересами бюджету. Для цього базою для оподаткування ЄПП визначити брутто – суму сплачених гравцями внесків, зменшену на суму призових виплат та на формування призового фонду, який не може перевищувати 50% від такої брутто-суми. ** **

15.6** 3 ** ** Податки з малого бізнесу та самозайнятих осіб**

(Alternative tax on small business @ self-occupied persons)

Спрощений податок є альтернативним до ПРП та спрямований на зниження адміністративних витрат на ведення малого бізнесу. Додатково до діючих систем оподаткування пропонується різко знизити адміністративні витрати малого бізнесу та самозайнятих осіб на ведення бізнесу , водночас не дозволяючи використання спрощених систем для цілей податкового планування великих корпорацій.

Отже:

(1) суб'єкти малого бізнесу отримають право сплачувати фіксовану ставку на базі брутто-доходу, зменшеного на фіксовану податкову знижку, розраховану на кожного підприємця (члена партнерства фізичних осіб, самозайняту особу), а також на суму сплачених податків (крім непрямих) у межах своєї підприємницької діяльності;

(2) для фермерських господарств, які підпадають під визначення суб'єктів малого бізнесу, будуть встановлені знижені ставки земельної ренти та запроваджені податкові канікули в межах фермерських старт-апів, а цільові фермерські субсидії (при наявності) не включатимуться до складу їх оподатковуваного доходу;

(3) у межах програми «першого робочого місця» для молоді, а також для суб'єктів малого бізнесу як громадян України передпенсійного та пенсійного віку, будуть запроваджені податкові канікули, а кошти цільових субсидій «для самозайнятості» не включатимуться до складу оподатковуваного доходу таких осіб;

Всі такі дії, включаючи створення сімейних компаній (партнерств фізичних осіб) спрямовані виключно на розширення бізнесової активності (самозайнятості) українських громадян, та в жодному випадку не обмежують їх у використанні наразі діючих форм та правил підприємництва.

15.7. Екологічні податки та ренти

(Eco-taxes, royalties & rents)

Еко-податки можуть включати: (1) податок за забруднення навколишнього природного середовища, (2) ресурсну ренту, (3) земельну ренту.

Головна ідея Еко-податків: уніфікувати підходи до оподаткування діяльності, яка завдає шкоду навколишньому природному середовищу та/або штучно змінює усталені екосистеми України, зокрема у зв'язку з:

(а) забрудненням природного навколишнього середовища, у тому числі транспортними засобами (з урахуванням положень Паризької угоди з питань клімату (L'accord de Paris) від 12.12.2015 р. та Директиви ЄС (№ 2007/46/EC від 5 вересня 2007 р.);

(б) експлуатацією (користуванням) надрами, атмосферним повітрям, водними та іншими природними ресурсами України (ресурсна рента). Додатковим завданням ресурсної ренти на ринку електричної та теплової енергії є запобігання викривленню конкуренції у зв'язку з суттєвими відмінностями структур їхньої виробничої собівартості (наприклад, ТЕЦ vs гідро/атомних станцій);

(в) користуванням землями сільськогосподарського призначення, яке призводить до зміни екосистем або до погіршання родючості ґрунтів (земельна рента). Додатковим завданням земельної ренти є надання мотивацій для дотримання законодавчих правил сівозмін. Земельна рента доповнить або замінить діючий нині принцип оподаткування земельної площі, на оподаткування вартості нормативного врожаю окремої культури (у залежності від кліматичних поясів), тим самим стане стимулюючим податком: чим більше врожай на одиницю посівної площі, тим менша частка земельної ренти в собівартості одиниці продукції.

Еко-податки мають стати фінансовим джерелом для розбудови України як європейського центру екологічного благополуччя.

15.8. Тимчасовий податок на оборону

(Defense Tax)

Філософія нині діючого військового податку буде змінена – тимчасовий податок для оборони (ТПО) буде справлятися не з тих, хто більше працює, а з тих, хто більше споживає. Головна ідея ТПО полягає в мобілізації додаткових коштів юридичних та фізичних осіб для фінансування державних програм із створення якісної армії для оборони України, а також для виплати премій прокурорам, які викрили військову корупцію.

(1). ТПО є тимчасовим податком, який запроваджується на строк до набрання чинності законами України, які скасовують дію законів про тимчасову окупацію території АРК Крим та окремих територій Донецької та Луганської областей у зв'язку із завершенням факту такої тимчасової окупації.

(2). Після скасування дії зазначених законів, ТПО може бути перетвореним на Податок для реінтеграції (з урахуванням досвіду ФРН щодо реінтеграції територій колишньої НДР).

(3). ТПО замінює діючий «військовий збір», однак замість ПДФО оподатковує споживання, а не зарплати. Отже, платниками ТПС стають особи, які більше споживають, а не ті, які краще працюють.

(4). Додатково, рекомендується стягувати ТПО у спосіб, який фіскально дискримінує бізнесові стосунки з особами, розташованими на тимчасово-окупованих територіях або з резидентами країни-окупанта.

(5). Кошти, отримані від ТПО, не можуть використовуватися для виплати заробітних плат, будь-яких надбавок та інших подібних відшкодувань на користь фізичних осіб, які підпадають під дію антикорупційного законодавства, крім осіб, які викрили корупцію та добилися відповідного кінцевого судового рішення.

(6) Ставка ТПО встановлюється як тимчасова надбавка до стандартної ставки податку на споживання.

(7) Додатково (з моральних та політичних міркувань), ТПО пропонується справляти з:

а) вартості (ціни) всіх без винятку товарів (послуг), що мають місце походження з тимчасово окупованих територій України, незалежно від способу їх поставки: або безпосередньо з такої території (при можливому знятті торгівельної блокади цією владою) або з території будь-яких третіх країн (як наразі при поставках донбаського антрациту через РФ). Тим самим окупанти де-факто будуть фінансувати боротьбу з собою;

б) вартості (ціни) окремих товарів (послуг), що мають місце походження з території країни-окупанта (РФ), у тому числі як реімпорту з третіх країн. У цьому випадку деяка вибірковість таких товарів пояснюється бажанням уникнути правових колізій, наприклад з реверсом природного газу, оскільки буде важко визначити його «національність» в єдиних енергомережах ЄС. Зрозуміло, що будуть порушені умови ЗВТ в межах СНД, але це є асиметричною відповіддю України на попередні порушення ЗВТ з боку РФ (заборони українського експорту продукції с/г переробки, транзиту до третіх країн тощо);

в) вартості (ціни) всіх без винятку товарів (послуг), що поставляються офшорними компаніями, оскільки наразі їхня переважна більшість (при поставках товарів в Україну) належить кінцевим бенефіціарам з РФ - про це свідчить кореляція між динамікою падіння імпорту з РФ та динамікою зростання імпорту з офшорів в Україну за останній 24-місячний період _(див. IMF Report on Ukraine).