1. Цільова підтримка модернізації національної економіки задля посилення її конкурентоспроможності**.Стрімкі зміни глобального конкурентного середовища та глобальний перерозподіл потоків товарів та капіталів вимагають адаптації до цих викликів національних економік. Це завдання вельми актуальне з огляду на високу відкритість економіки України та необхідність переорієнтації на нові ринки після втрати переважної частки російського ринку.

3 огляду на відсутність достатніх фінансових ресурсів, пряма участь бюджету в модернізаційних змінах у вигляді програм державних інвестицій є надзвичайно обмеженою, проте ця обмеженість має компенсуватись концентрацією видатків на напрямках, які спроможні створювати позитивний синергетичний ефект для економічного зростання.

Такими є вкладення в інфраструктурні сектори, розвиток інформаційно-комунікаційного середовища, зниження трансакційних витрат бізнесу тощо. Основним інструментом ефективної бюджетної політики має бути інституційне забезпечення партнерського фінансування програм модернізації, а також створення сприятливих умов для здійснення приватних інвестицій: податкового стимулювання, інформаційного забезпечення, сприятливого підприємницького та інвестиційного середовища тощо. Важливою підтримкою модернізаційних змін є також розвиток освіти та науки, задля чого необхідно забезпечити:

  • Модернізацію систем загальної, професійно-технічної та вищої освіт;
  • Збільшення фінансування сфери досліджень, розробок та впровадження інновацій у виробничу діяльність.
  1. Забезпечення позитивної динаміки людського розвитку.**Суспільно-політична криза в Україні наочно продемонструвала подальшу неможливість економічного розвитку поза вимірами людського розвитку. Забезпечення не лише базових основ якості життя, але й умов для реалізації трудового й творчого потенціалу населення та зростання на цій основі добробуту нації є одним з визначальних завдань бюджетної політики держави.

Однак наявні бюджетні обмеження та проваджена фіскальна консолідація не дають підстав очікувати вирішення цього завдання на засадах традиційного для української політики соціального патерналізму. Досягти нової якості соціальної політики можливо через реалізацію потенціалу людського капіталу нації як ключової конкурентної переваги в умовах сучасної глобалізованої економіки. Видатки на освіту, охорону здоров'я, культурний розвиток мають розглядатися та формуватися у першу чергу як інвестиції в підвищення вартості людського капіталу.


0 Підтримано0 Поправок