1. Незбалансованість фіскальних зобов'язань та можливостей їх фінансового забезпечення призводить до хронічної дефіцитності державного бюджету

Хронічне планування державного бюджету з необґрунтованими дефіцитами спонукає постійну потребу здійснювати державні запозичення, дедалі більша частка яких спрямовується на повернення раніше отриманих позик.

Масштабність державних запозичень на внутрішньому ринку робить їх відчутним чинником впливу на фінансову ситуацію в країні, створюючи ризик поширення «ефекту витіснення», а спрямування залучених коштів переважно на споживання та повернення попередніх боргів, замість інвестицій у розвиток, відтворює хронічну залежність від зовнішнього фінансування. Обтяжливість зовнішнього боргу стрімко зростає внаслідок девальвації гривні.

  1. Спрямованість існуючої бюджетної політики на поточне споживання ресурсів, необхідних для спрямування на розвиток, на фоні значної фіскалізації стагнуючої економіки

Високий рівень фіскального перерозподілу ВВП є характерною рисою моделі розвитку вітчизняної економіки. Основними причинами формування такої моделі є:

  • підміна стратегії прискореного зростання економіки України короткостроковими програмами макроекономічної стабілізації, які стискали економіку і соціальну сферу, загострюючи наявні дисбаланси;
  • високий рівень патерналістських настроїв населення, який створює підґрунтя для збереження значних соціальних зобов'язань держави, незважаючи на тривалий період ринкових перетворень;
  • об'єктивна потреба у значних соціальних видатках через демографічну структуру населення (високу частку непрацездатних) та якості людського капіталу (низький рівень громадського здоров'я) тощо;
  • неефективність планування й витрачання коштів у бюджетному секторі, що завищує потреби у його фінансуванні;
  • відсутність усталених децентралізованих механізмів реалізації функцій, які вимушено покладаються на державу (отримання гідного доходу працюючими, соціальна відповідальність бізнесу, пенсійне та медичне страхування тощо);
  • наявність потужних лобістських угруповань, налаштованих на отримання контролю над частиною бюджетного ресурсу для реалізації власних олігополістичних і корпоративних інтересів та отримання відповідних надприбутків.

Наслідком потреби у значних бюджетних видатках є високий рівень податкового навантаження та жорсткість заходів податкового адміністрування, спрямованих на збільшення надходжень до бюджету: податкових переплат, штрафних санкцій, невідшкодувань експортерам. Імперативний характер потреби у переважній більшості видатків диктує деформацію бюджетної політики. Її цільові орієнтири виявляються «перевернутими»: вона скеровується на збирання до казни потрібного обсягу бюджетних коштів, а не ефективне використання наявних ресурсів.


0 Підтримано0 Поправок