9. Інноваційний розвиток економіки і створення національних інноваційних екосистем

7. Інноваційний розвиток економіки і створення національних інноваційних екосистем

РОЗДІЛ 20. РОЗВИТОК ІННОВАЦІЙНОЇ ЕКОНОМІКИ В УМОВАХ ЧЕТВЕРТОЇ ПРОМИСЛОВОЇ РЕВОЛЮЦІЇ

Як зазначено у Частині І , однією з головних цілей Нового економічного курсу є підвищення глобальної конкурентоспроможності України та прискорене інноваційне економічне зростання з річними темпами від 7% як основа для кардинального підвищення якості життя українських громадян і зближення України за цими показниками з країнами ОЕСР.

Досягнення такої амбітної мети є можливим тільки за рахунок якісної зміни моделі функціонування економіки, яка домінує в Україні майже 30 останніх років і призвела до поступової деградації від індустріальної космічної держави до сировинного придатку розвинених країн.

Якісна зміна економічної моделі, перш за все означає принциповий розворот від нехтування, і навіть знищення інтелектуального капіталу нації (через низьку якість бізнес-клімату, катастрофічне недофінансування науки і освіти, відсутність перспектив реалізації винахідників та розробників у власній країні та масову міграцію висококваліфікованих фахівців за кордон) до всебічної концентрації уваги держави на підтримці розвитку креативного класу і його самореалізації в Україні. Дотримання саме цього принципу було основою реалізації економічного дива в таких країнах як Сінгапур, Ізраїль та інших.

Людина, її креативність, інтелект і підприємницька ініціатива повинні стати центром розвитку економіки. Саме навколо цього і для стимулювання цього повинно вибудовуватись функціонування державних органів, фінансових інститутів, освітніх і наукових закладів, інфраструктури та всіх інноваційних екосистем. В умовах розгортання четвертої промислової революції все більше загострюється глобальна конкуренція країн за інтелектуальний капітал , який стає основним ресурсом для нової якості економічного зростання і перемоги країн у глобальній конкуренції.

Тому глобальна конкуренція все швидше зміщується від конкуренції на рівні компаній до боротьби за інтелектуальний капітал на рівні національних інноваційних екосистем (детально у Частині І). Національні інноваційні екосистеми комфортними для творчості умовами приваблюють до себе унікальних фахівців, «генераторів технологічних ідей», які у свою чергу приваблюють фінансовий капітал, суміжні та сервісні підприємства, стимулюють подальшу концентрацію компетенцій і подальше зростання інтелектуального капіталу. Саме ці механізми самопідсилюючого зростання лежать в основі сучасних конкурентоспроможних високотехнологічних і успішних економік, і саме цими механізмами повинна оволодіти Україна.

Необхідно стимулювати формування і розвиток Національних інноваційних екосистем , які можуть приймати різні форми , зокрема:

  1. 1.** Науковий парк** (Science Park), який за визначенням International Association of Science Parks (IASP) – це інституційна структура, яка об'єднує інноваційний бізнес та наукові/освітні організації, і головною метою якої є сприяння інноваціям та підвищенню конкурентоспроможності. Для досягнення цих цілей науковий парк стимулює потоки знань і технологій між університетами, науково-дослідними інститутами, технологічними компаніями і ринками. Він стимулює створення та розвиток інноваційних компаній за допомогою процесів інкубації і росту.

Інноваційна політика держави повинна спрямовуватись на стимулювання створення і розвитку наукових парків для об'єднання групи виробничих наукомістких компаній, дослідницьких організацій, які розміщуватимуться неподалік від провідного університету, на ділянці з комфортним екологічним ландшафтом та розвиненою інфраструктурою.

  1. 2.** Інноваційний парк** (Innovation Park) – це, за визначенням Інноваційної Ради Квінследа (США), юридична особа, створена для більш ефективного використання наукових і технологічних ресурсів для покращення економічного розвитку регіону. Місією Інноваційного парку є стимулювання регіонального розвитку, індустріалізація 4.0, спрощення процедур запровадження комерційних і промислових інновацій. Діяльність Інноваційного парку стимулює розвиток наукової та технічної культури регіону, створює робочі місця та високу додану вартість.
  1. 3.** Технологічний парк** – це юридична особа або група юридичних осіб, що діють відповідно до договору про спільну діяльність з метою створення організаційних засад виконання спільних проектів з виробничого впровадження наукоємних розробок, високих технологій, промислового виробництва та маркетингу і просунення конкурентоспроможної високотехнологічної продукції на світовому ринку.
  1. 4.** Технополіс** – це більш високий рівень розвитку технопарків, які досягають масштабів міста, в якому «критична маса» наукомісткого бізнесу, наукових і дослідницьких лабораторій, освітніх і культурних закладів, додаткових і сервісних підприємств породжують ланцюгову реакцію наукової та високотехнологічної бізнес-активності міжнародного, глобального масштабу
  1. 5.** Інноваційні кластери (тобто узагальнення всіх зазначених видів інноваційних екосистем)** – це географічно сконцентрована сукупність інноваційних підприємств взаємодоповнюючих галузей, що включають наукові і освітні заклади, ІТ-компанії, високотехнологічні компанії з однієї або взаємодоповнюючих сфер, дослідницькі лабораторії, сервісні підприємства, фінансові компанії та венчурні фонди, об'єднані загальною інфраструктурою, тісними комунікаційними взаємозв'язками, що сприяють обміну ідеями, концентрації компетенцій і трансформації знань у висококонкурентні продукти.

Інноваційний кластер формує певну систему створення, розвитку і поширення нових знань і технологій, запровадження їх у виробництво та просування конкурентоспроможних продуктів на світових ринках.

Для стимулювання всіх форм національних інноваційних екосистем та їх розвитку Уряд повинен розробити і реалізувати ефективну кластерну стратегію, побудовану на державно-приватному партнерстві.

Приклади успішного світового досвіду реалізації кластерних стратегій

КраїнаІнноваційна політикаРеалізація інноваційної політики та результати
СінгапурУ 1990-х роках уряд оголосив мету стати світовим лідером інноваційного розвитку у галузях: life sciences, цифрові медіа (digital media), water/environment industriesУ 2003 р. урядом Сінгапуру було створено національну інноваційну екосистему Biopolis – 2 млн. кв. ф. – біомедицинський дослідницький центр, залучено 7 тис. дослідників, у т. ч. й зі світовим ім'ям та молодих аспірантів (у США їх 10 тис.), побудовані лабораторії, житло, необхідна інфраструктура. Недалеко було створено інноваційну екосистему Fusionopolisу сфері матеріалознавства, цифрових медіа та зелених технологій (залучено 6 тис. дослідників та бізнесменів-інноваторів). У 2009 році у світових рейтингах було оголошено про глобальне лідерство Сінгапуру в цих сферах.
КитайУ січні 2006 р. уряд ініціював початок 15-річного плану розвитку науки і технологій та мету «Китай стане інноваційно-орієнтованим суспільством з часткою фінансування R&D 2,5% ВВП до 2020». План включає інвестування 1,5 трлн. дол. у сім інноваційних стратегічних індустрій: енергозбереження і захист природного середовища; біотехнології; нове покоління ІТ; альтернативні джерела енергії; нові матеріали.На сьогодні створено національні інноваційні екосистеми, забезпечені сучасною інфраструктурою. Залучаються провідні вчені, винахідники міжнародного рівня, створено механізми передачі знань китайській молоді. Отримано велику кількість патентів та інноваційних продуктів.
ЯпоніяУряд оголосив мету – стати глобальним лідером у виробництві інноваційних високотехнологічних батарей (advanced battery technology).З 2007 до 2012 року було інвестовано 275 млн. дол. та отримано низку нових технологій в цій сфері, які комерціалізовані.
ФінляндіяОголошено мету досягнення глобального лідерства у інноваційних технологіях лісового господарства, ІКТ, охорони здоров'я, енергії та екології, у інноваційних технологіях будівництва (3D-printing), медичній інженерії.Урядом створено національну інноваційну екосистему у цих напрямках – Strategic Center for Science, Technology and Innovation у партнерстві з технологічними компаніями, університетами, дослідницькими центрами, учасники якої вже отримали десятки патентів і продуктів.
Австрія, Канада, Бельгія, Нідерланди, Німеччина, Ірландія, ШвеціяРозробили інструменти стимулювання інновацій – інноваційні ваучери для малого і середнього бізнесу.Ці країни вже використовують Інноваційні Ваучери для стимулювання технологічного підприємництва. Ваучери вартістю від 5 тис. дол. до 30 тис. дол. дозволяють обмінювати їх на обладнання, технологічні консультації від університетів, лабораторій та дослідницьких інститутів, що стимулює трансфер знань та комерціалізацію розробок.
Корея«Стратегія розвитку ІТ 8.3.9».Запуск цієї Стратегії дозволив Кореї розробити більше 10 ІТ-продуктів, що захопили глобальне лідерство.

Кластерна стратегія** 1** – це сукупність кластерних програм, які представляють собою мультипроекти, що включають, наприклад,

  1. 1. проект створення бізнес і кластерної інфраструктури у регіоні,
  2. 2. проект організації певного кластеру (наприклад ІТ-кластеру, нанотехнологій, 3D–друку, аерокосмічного та авіабудівного, переробного, туристичного, рекреаційного та ін.)

Регіональні кластерні програми представляють собою інструмент реалізації державно-приватного партнерства щодо розвитку інноваційних кластерів на основі інтеграції ресурсів держави і бізнесу, узгодження обставин в рамках спільних проектів та розмежування відповідальності сторін, спільній меті, спільному управлінні.

Це забезпечується за рахунок створення організаційної структури управління проектом, включаючи координаційну раду, тематичні групи для проведення аналізу, розробку заходів, планування витрат і контролюючий орган.

Державними замовниками регіональних кластерних програм можуть виступати облдержадміністрації; розробниками можуть стати науково-дослідні інститути, консалтингові організації і аналітичні центри, ВУЗИ, центри підтримки підприємництва, бізнес-інкубатори, регіональні агенції з економічного розвитку, маркетингові центри.

У випадку залучення міжнародних організацій до організації і фінансування кластерної програми, вона може набувати статусу державно-приватної міжнародної програми.

Для реалізації кластерної стратегії необхідними є розробка і прийняття ВР України Закону «Про стимулювання розвитку національних інноваційних екосистем».

Стратегія розвитку FinTech галузі в Україні

    1. Глобальний FinTech та актуальність розвитку галузі в Україні

FinTech – це новий інноваційний сегмент економіки, що поєднує фінансовий та технологічний сектори, де нові учасники ринку застосовують технології для створення інноваційних продуктів та послуг, які не спроможна надати традиційна індустрія фінансових послуг. Сьогодні це одна із найдинамічніших галузей, частка якої згідно з прогнозами Citigroup в глобальному споживчому фінансовому секторі зросте до 10% у 2020 року, а в 2023 – до 17%.

Розвиток FinTech з одного боку відкриває нові можливості для підприємців та споживачів фінансових послуг , з іншого боку збільшує ризики для традиційних фінансових інституцій та компаній щодо спроможності адаптуватися до змін, і втриматись на ринку. Лише за 2017 рік інвестиції в FinTech стартапи сягнули $16,6 млрд, а європейський ринок виріс на 120%. В той же час під тиском FinTech, за підрахунками Citigroup, до 2025 року банки будуть змушені скоротити чисельність персоналу приблизно на 30% порівняно з 2015 роком. Трансформація торкнеться ролі фізичних офісів фінансових установ, старих бюрократичних процедур та паперової форми взаємовідносин з клієнтами.

Розвиток FinTech у тому чи іншому регіоні світу потребує ряду умов, більшість з яких присутні в Україні.

  1. 1.1. Конкурентні умови

Міжнародний досвід показує, що FinTech-стартапи найкраще відвойовують ринки, коли традиційні банки не справляються зі своїми обов'язками. Саме така ситуація склалася в банківському секторі України після криз 2008-2009 років та 2013 – 2014 років, зокрема:

  • 20 європейських банків призупинили кредитування та значно зменшили свою присутність на українському ринку після 2008 року;
  • у банках швидко зросла частка проблемних активів, внаслідок чого вони зменшили обсяги споживчого кредитування;
  • кредитні ставки традиційних банків в Україні є неприйнятними для споживачів;
  • кількість банків знизилася зі 175 у 2008 році до 88 у 2017 році а зменшення кількості відділень призвело до обмеження доступу до банківських послуг, в умовах відсутності цифрової альтернативи;
  • довіра до традиційного банківського сектору в Україні підірвана, результатом чого є величезна сума грошей на руках у населення (за різними оцінками від 60 до 100 млрд. дол. США);
  • якість класичних банківських послуг не відповідає очікуванням споживачів – черги, тривалі терміни очікування, технічних неполадок в мережі, обмежений час роботи відділень, негативний досвід контакту зі співробітниками фінансових установ тощо.

Згідно з Індексом прийняття рішень компанії EY, третина споживачів по всьому світу використовують дві або більше послуги FinTech, а 84% клієнтів зазначили власну обізнаність про технологію FinTech.

За даними Visual Capitalist, на думку користувачів, FinTech має переваги перед традиційним фінансовим сектором завдяки простоті створення аккаунта (43,4%), більш привабливому рівню ставок (15,4%), доступу до більшої кількості товарів та послуг (12,4%), вищій швидкості функціонування онлайн (11,2%), вищій якості послуг (10,3%), більш інноваційним продуктам (5,5%).

  1. 1.2. ** Обсяг ринку та попит**

FinTech України у 2018 році може зрости у 3 – 4 рази, за обсягом капіталізації компаній, відповідно до прогнозів USAID. До того ж розвиток FinTech ринку напряму пов'язаний із розвитком ринку електронної комерції, для якої сприятливим є значне освічене населення країни, рівномірно розселене на території із достатнім доступом до мережі інтернет. Так, за даними компанії EVO за 2017 рік обіг фізичних товарів і послуг в e-commerce зріс на 30% до 50 млрд грн та продовжить зростати до 65 млрд грн у 2018 році.

За даними Consumer Barometer with Google – 66% дорослого населення України має доступ до Інтернету, 48% - користуються Інтернетом щоденно, а 41% - мають смартфони.

  1. 1.3. Кадрове забезпечення

В Україні з кожним роком зростає кількість ІТ-фахівців, за різними підрахунками їх кількість сягає сьогодні близько 125 тисяч, очікується, що до 2020 року кількість IT-фахівців в країні сягне 200 тисяч. У 2018 році на Всесвітньому економічному Форумі Україна увійшла до 14 країн-лідерів з технології блокчейн, яка є ключовою у значній частині FinTech проектів. Внутрішній ринок IT в 2016 році виріс набагато більше, ніж у інших країн. За даними агентства Top Lead, загальне зростання IT-ринку України склало 22%. У той же час розвинені світові ринки ростуть не більше ніж на 5% в рік.

  1. 1.4. Інвестиційна привабливість**

Компанії сектору FinTech приносять надприбутки та здатні залучати великі обсяги інвестицій. У 2018 році 29 найбільш FinTech-компаній світу оцінювалися в 84,4 млрд. дол. У FinTech секторі вже з'явилися компанії вартістю більше 1 млрд. дол. США. З початком економічної кризи приватні інвестори почали шукати нові напрямки для заробітку, а інформаційна хвиля 2017 року, пов'язана з ростом курсу криптовалют залучила до цієї галузі значну кількість нових користувачів.

Отже, наразі в України майже вперше є шанс не наздоганяти, а долучитися до розвитку та подальшого впровадження актуального глобального тренду, в Україні є достатній потенціал, проте від держави залежить створення належного інституційного середовища та стимулювання галузі.

    1. FinTech в Україні: сучасний стан та ключові проблеми розвитку

Станом на 2018 рік в Україні функціонують більше 80 FinTech-компаній, лише 42% з них були засновані до 2015 року а 84% існуючих вже пропонують на ринку власний продукт. Серед топ-менеджерів таких проектів переважна більшість (70%) – це вихідці з банківського сектору. Тобто FinTech для України є новою галуззю тому потребує нового, сприятливого регулювання.

Відповідно до даних The FinTech Index від ING Bank, у 2017 році Україна опинилася серед 73 країн, які володіють одночасно сприятливою startup-екосистемою та інфраструктурою для розвитку FinTech, за рівнем фінансової інклюзії країна також займає достойне місце. Проте українські регулятори ринку декларуючи свою лояльність до FinTech, не поспішають з боку держави створювати належні умови для подальшого розвитку галузі. Тому Україна за критерієм регуляторної та політичної стабільності – далеко відстає від країн-конкурентів.

Національним банком України була розроблена Комплексна програма розвитку фінансового сектору України до 2020 року, яка передбачає реалізацію низки ініціатив: курс на безготівкову економіку 2020; перехід на стандарти ISO20022; обмін документами у електронному форматі з використанням електронного підпису; віддалена ідентифікація особи; можливість замовлення фінансових послуг онлайн; електронне візування та підпис касових документів; захист прав користувачів фінансових послуг; підвищення фінансової грамотності населення; нові правила для стимулювання ліцензування нових гравців у секторі платежів тощо. Однак станом на сьогодні більшість ініціатив зазначеної програми так і залишилися нереалізованими.

За сукупними даними USAID та опитувань Unit.City, 1991 Open Data Incubator, FinTechCluster і BankOnline можна виділити наступні поточні виклики галузі в Україні.

  1. Українські FinTech-провайдери працюють в широкому спектрі напрямків: платежі та грошові перекази (31,6%), технології та інфраструктура (19,3%), кредитування (14%), marketplace (7%), insurtech (5,3%), діджитал та необанки (5,3%), управління фінансами (5,3%), мобільні гаманці (5,3%), blockchain (3,4%), криптовалюти (1,75%), regtech (1,75%). Сегмент В2В ринку складає 56%, 62,5% з яких – платежі корпоративних клієнтів, 37,5% - платежі малих та середніх банків, сегмент В2С складає 22,5%.
  2. Кожен з цих напрямків потребує окремого вдосконалення регуляторної бази та технічної модернізації існуючої фінансової інфраструктури з якою взаємодіють FinTech продукти.

Так недосконале законодавче та регуляторне поле суттєво обмежує види фінансової діяльності, які можуть провадити небанківські установи; відсутнє нормативне визначення та врегулювання використання криптовалют.

Відсутність відкритих АРІ (програмних інтерфейсів додатків) в банківській системі ускладнює розробникам створення нових продуктів і послуг.

49% гравців на ринку шукають інвесторів для фінансування своєї діяльності, ще 45% вкладають власні кошти, 6% фінансують діяльність за рахунок власного прибутку – галузь є достатньо молодою і не спроможною до фінансування власного розвитку.

При цьому доступ FinTech-провайдерів до капіталу фінансування залишається обмеженим. На кінець 2017 року за даними внутрішньодержавної небанківської платіжної системи Global Money – більше двох третин FinTech-провайдерів вимагають інвестицій для подальшого існування і масштабування.

Для переважної більшості українських гравців джерелом доходів є комісійні платежі (у 48% - за реалізовані товари та послуги, а у 23,5% - це транзакційні комісії), тому розвиток FinTech бізнесу залежить від активного щоденного використання населенням цифрових фінансових сервісів.

В свою чергу масове залучення користувачів ускладняється відсутністю електронної ідентифікації громадян – ID картками чи MobileID.

    1. Система дій з боку державних органів та інших організацій, необхідних для розвитку FinTech в Україні ** **

Представники Всеукраїнської асоціації фінансових компаній зазначають, що подальшому розвитку FinTech в Україні в першу чергу заважає недосконалість законодавчої бази, яка в рамках жорсткого фінансового моніторингу не дозволяє надавати повний комплекс послуг, який здатні запропонувати компанії.

  1. 3.1. Криптовалюти

На сьогодні в Україні відсутній чіткий підхід до визначення правового статусу криптовалют. Позиція НБУ в цьому питанні наступна: криптовалюта не є грошима. НБУ, Мінфін та Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку досі не розробили спільного розуміння правового статусу криптовалют. А зареєстрований у ВРУ Проект Закону України «Про стимулювання ринку криптовалют та їх похідних в Україні» від 10.10.2017 р. №7183-1 має ряд значних недоліків.

Задля вдосконалення правової бази доцільно звернутися до успішного досвіду розвинених країн.

Міжнародний досвід врегулювання галузі криптовалют.

США

Відповідно до звіту «Комісії з розслідування ІСО, проведеного віртуальною організацією «The DAO» у США успішно поєднується державне регулювання у вигляді ліцензування крипто-бірж і застосування до ІСО законодавства, що регулює емісію цінних паперів та з іншого боку присутня свобода у використанні криптовалют як засобу платежу.

Операції з криптовалютами оподатковуються за загальними правилами. Наприклад, якщо фізична особа отримала дохід у біткойнах, то повинна сплатити з нього податок на доходи фізичних осіб.

Японія

Самоврядна японська організація цифрових активів (JADA) володіє повноваженнями регулювати обіг криптовалют. Згадана установа регулює діяльність крипто-бірж, які повинні також реєструватися в Агентстві фінансових послуг. З квітня 2017 року біткойн в Японії є офіційним платіжним засобом та засобом заощадження, що зробило його об'єктом активної зацікавленості японських інституційних інвесторів. Операції з криптовалютами підлягають оподаткуванню за загальними правилами.

Сінгапур

За даними Bloomberg Центральний банк Сінгапуру (MAS) зайняв позицію, відповідно до якої криптовалюти самі по собі не потребують державного регулювання. Однак у той же час вартим уваги є аналіз ризиків операцій з криптовалютами , які вимагають регуляторного впливу.

В цілому міжнародний досвід продемонстрував, що занадто жорстке регулювання крипто-галузі лише призводить до переходу гравців у юрисдикції інших країн. Таким чином регулятори позбавляють свої країни доступу до цілого сегменту міжнародних фінансових потоків.

Рекомендації для України щодо регулювання криптовалют

Беручи до уваги активне зростання інтересу з боку громадян та бізнесу до майнінгу та збільшення інвестицій у проекти, що пов'язані із технологією Blockchain, з метою створення конкурентоспроможних умов розвитку даного сектору економіки України у порівнянні з іншими країнами, залучення інвестицій, створення нових робочих місць та збільшення бюджетних надходжень та утримання талантів уряд повинен взяти до уваги бачення учасників ринку відносно політики щодо криптовалют та технології Blockchain в Україні.

В результаті консультацій зі стейкхолдерами та враховуючи напрацювання спільноти «Криптооптимістів» та консалтингової компанії «Blockchain Lab» пропонується наступна політика української держави стосовно криптовалют та технології Blockchain заснована на п'яти максимах, закріплених у законодавстві.

1) Чітко визначити в нормативно-правових актах базові поняття.

  • Блокчейн – технологія досягнення консенсусу відносно стану розподіленої бази даних у визначений момент часу в умовах взаємної недовіри сторін. Також "блокчейном" може бути названий сам реєстр транзакцій** в системі.
  • Криптовалюта – нематеріальний цифровий актив, що визначає одиниці цінності, безпосереднє право власності на які фіксується згідно записів в розподіленому реєстрі (блокчейні).
  • Майнінг –діяльність фізичних осіб, фізичних осіб-підприємців, юридичних осіб зобробки даних, спрямована на забезпечення функціонування розподіленого реєстру транзакцій (блокчейна) з метою отримання винагороди у вигляді одиниць криптовалюти.
  • Токен – запис в розподіленому реєстрі транзакцій (блокчейні), який засвідчує наявність у власника прав власності або вимоги на об'єкти цивільного права.
  • Смарт-контракт – програмний код, призначений для функціонування в розподіленому реєстрі транзакцій (блокчейні), з метою укладання та автоматизованого виконання юридично значимих угод.
  • Криптобіржа – юридична особа, що володіє та керує інтернет-ресурсом, на якому здійснюється обмін криптовалют та токенів на національні валюти і у зворотному напрямку. Діяльність криптобірж не потребує додаткового ліцензування, окрім вимог законодавства щодо фінмоніторингу та боротьби з відмиванням грошей. Криптобіржа проводить операції із національними валютами тільки через українські банки.
  • Операції з криптовалютами - це обмін криптовалют на національні валюти та у зворотному напрямку.
  1. Задля розвитку екосистеми P2P криптовалютних розрахунків необхідно зняти обмеження щодо криптообмінних операцій обміну на національну валюту між окремими фізичними особами, звільнити від необхідності укладання договорів з фінансовими установами для провадження такої обмінної діяльності.
  2. Створити електронний публічний реєстр (перелік) нематеріальних цифрових активів (криптовалют та токенів), у якому добровільно будуть вказані характеристики актива, серед яких дата запуску, дата внесення до реєстру, назва, алгоритм емісії, алгоритм шифрування, емітент тощо.
  3. Затвердити на законодавчому рівні мораторій на додаткове регулювання та регуляторні обмеження у сфері обігу, операцій з криптовалютами та використання технології блокчейн в Україні на 10 років.
  1. 3.2. Регулювання P2P (Peer-to-Peer) кредитування

P2P кредитування – це запозичення коштів між не пов'язаними між собою особами, та без залучення фінансового посередника – банку, кредитної спілки тощо. P2P кредитування є важливим елементом глобальних тенденцій розвитку «sharing economy» та за даними аналітики Morgan Stanley щорічно зростає вдвічі.

На сьогодні даний інструмент не підпадає під дію Закону України "Про банки і банківську діяльність" від 07.12.2000 № 2121-III та недостатньо врегульований іншими нормативно-правовими актами, що робить його використання не привабливим для FinTech проектів. Наразі також відсутні законодавчі ініціативи від жодного регулятора ринку фінансових послуг в Україні з цього питання.

Зважаючи на те, що технологія P2P кредитування по факту вже успішно випробовувалась в Україні в рамках сервісів ПриватБанка, Ucredit, Taplend тощо, якнайшвидше необхідно розробити за участі всіх регуляторних органів (НБУ, Нацкомфінпослуг та НКЦПФР) консолідований документ який введе проекти в цієї галузі у безпечне правове поле.

  1. 3.3. Гармонізація з міжнародними стандартами

Необхідне продовження гармонізації правового поля України з Директивами Європейського Союзу щодо електронних грошей, віддаленого відкриття рахунків, багаторівневої ідентифікації клієнтів (KYC – Know your client), PSD2, відкритих АРІ та використання третіх сторін як агентів.

У січні 2018 року набули чинності норми директиви PSD2, яка зобов'язує банки, що знаходяться на території Євросоюзу, відкривати свої дані третім сторонам. Такі міри мають сприяти не тільки появі нових продуктів і послуг, але й створювати рівні умови для всіх учасників ринку.

Наразі на українські компанії ця вимога прямо не поширюється. Але для українських компаній, що працюють на європейському ринку, обслуговуються у місцевих банках і користуються європейськими сервісами, необхідним стає дотримування вимог PSD2. Більше того імплементація в Україні зазначеної директиви сприятиме підвищенню рівня прозорості надання фінансових послуг та появі відкритих АРІ в банківській системі України.

  1. 3.4. Єдина система банківської ідентифікації

Прискорення розвитку системи « Bank ID » дозволить будь-якому клієнту, який вже пройшов процедуру KYC в одному банку та отримав національний Bank ID, використати його для відкриття рахунків у будь-якому іншому банку. Тобто це фактично ідентифікація особи на основі її банківських даних. Вона знімає необхідність для людини бути фізично присутньою для отримання фінансової послуги.

Впровадження повноцінної системи Bank ID:

  • запустити єдину національну систему дистанційної ідентифікації, у тому числі для користування сервісами цифрового уряду;

  • зробити процедуру надання фінансових послуг більш прозорою, зручною та відкритою, дасть змогу дистанційно отримувати адміністративні послуги тощо.

НБУ анонсував запровадження такої ініціативи ще у 2015 році. Однак через три роки система «Bank ID» доступна тільки в декількох банках. При цьому Bank ID вже багато років успішно функціонує в Норвегії, Швеції, Естонії, Латвії, Фінляндії тощо.

  1. 3.5. Стимулювання співпраці між традиційними банками та FinTech-компаніями

Регуляторні органи ринку фінансових послуг мають стимулювати взаємодію між банками та FinTech-компаніями. Як показує світовий досвід така співпраця дає більше переваг для обох сторін.

Серед потужних інструментів налагодження співпраці є інкубаційні програми, за фінансової підтримки держави. Це доводить досвід глобальної програми для FinTech-стартапів Start Path від Mastercard, в рамках якої стартапи-учасники отримують менторство експертів, доступ до API банків і мережу партнерів Mastercard. Окрім цього потрібна постійна організаційна підтримка ведення діалогу та вирішення адміністративних перепон.

Потужним способом взаємодії інноваційних компаній з банківською системою є Open Banking (Відкритий банкінг). Це механізм, який дає можливість клієнтам банку відкривати свої банківські дані зовнішнім сервісам, наприклад, платіжним платформам або платформам онлайн-кредитування.

Переваги, які дає Open Banking банківському сектору:

  • впровадження нових технологій, на шляху поступового переходу до цифрового банкінгу;
  • нові продукти і сервіси, що задовольняють змінний клієнтський попит;
  • більш активне використання Big data;
  • розширення можливості використання соціальних медіа в якості одного з основних каналів комунікації.
  • Поліпшення якості обслуговування клієнтів;
  • створення нових джерел доходу для банку – за рахунок продажу своїх даних як послуги, або у вигляді плати за підключення провайдера до інтерфейсів банку;
  • зниження витрат банку на розробку нових продуктів і послуг, зменшення витрат на надання послуг клієнтам за рахунок підключення зовнішніх провайдерів.

В свою чергу для FinTech-стартапів традиційні гравці – це надійна основа та велика клієнтська база.

  1. 3.6.Застосування SupTech у діяльності регуляторів ринку фінансових послуг.

Супервізорна технологія (Supervisory Technology – SupTech) дозволить регуляторам підвищити ефективність своїх наглядових функцій та покращать якість взаємодії з клієнтами, забезпечить перехід від боротьби з наслідками проблем до їх попередження.

SupTech включає збір даних та їх аналіз.

  1. В рамках збору даних SupTech використовуються для автоматизації звітності, управління даними та запуску віртуальних помічників. За допомогою технології дані з банківських інформаційних систем, в реальному режимі часу перевіряються та консолідуються, а також дозволяють чат-ботам відповідати на скарги споживачів шляхом автоматичного знаходження інформації що може вирішити питання клієнтів.
  1. В якості аналітичних додатків SupTech використовуються для ринкового нагляду, автоматичного аналізу неправомірної поведінки, виявлення інсайдерської торговельної діяльності, ідентифікації відмивання грошей, виявляють ризики ліквідності та прогнозують динаміку ринків.

Для демонстрації практичного застосування SupTech наведемо кейси з дослідження Financial Stability Institute of the BIS.

В Австралії Система аналізу та аналізу ринку (MAI) є інструментом SupTech для ринкового нагляду працює на озброєнні у Комісії з цінних паперів та інвестицій Австралії (ASIC). Інструмент збирає дані в реальному часі на всіх австралійських ринках основного та вторинного капіталу щодо операцій з похідними інструментами акцій і капіталу.

Дані передаються на велику платформу з набором додаткових технологій, що забезпечує візуалізацію, машинне навчання і сповіщення.

По-перше, сповіщення в режимі реального часу визначають аномалії на ринках. Ці сповіщення інтегровані у щоденні операції та робочі процеси персоналу.

По-друге, з'являються великі можливості аналізу історичних даних, які дають змогу оцінити великі та складні ризики в поєднанні з суміжними галузями.

Сінгапур застосує у 2018 році SupTech для виявлення порушень щодо боротьби з відмиванням коштів (AML) для Валютного управління Сінгапуру (MAS).

MAS аналізуватиме 3 000 щомісячних звітів про підозрілі операції (STR) пов'язані з ризиками відмивання коштів та фінансування тероризму, які фінансові установи подають у МАС.

Для аналізу звітів використовуються технології обробки природної мови та технології машинного навчання. Наглядачі використовуватимуть виявлену підозрілу інформацію про відмивання грошей для подальших розслідувань.

Технологія автоматично встановлюватиме підозрілі сутності і зв'язок між ними. Та більш глибоко відслідковувати на цій основі трансакції з підозрілих суб'єктів які прямо не потрапили в зону ризику.

У порівнянні аналогічне ручне розслідування тривало б два роки, а використання штучного інтелекту (AI) та машинного навчання (ML), для аналогічної задачі вимагатиме всього декілька хвилин. AI / ML також може виявляти схеми, з ідентифікацією яких люди самотужки не здатні впоратись.

1.3.7. Розробка комплексної стратегії розвитку Fintech в Україні та моделі регуляторної «пісочниці».

Стратегія розвитку Cashless Economy була представлена НБУ ще в квітні 2016 року. Дана стратегія не була прийнята та реалізована своєчасно, адже світ вже давно покинув "безготівкову еру" та вступив до ери блокчейн-технологій.

Нова комплексна програма розвитку фінансового сектору України до 2020 року потребує значного розширення, особливо з питань захисту прав споживачів при наданні цифрових фінансових та квазіфінансових послуг, P2P та P2B кредитування, краудфандингу, застосування блокчейну, машинного навчання, нових стандартів кібербезпеки тощо.

Впровадження моделі регуляторної «пісочниці».

Суть цього підходу полягає в тому, що заявники, наприклад, стартапи та фінансові інститути, можуть тестувати свої продукти в керованому середовищі з менш жорсткими вимогами до виконання зобов'язань. Наприкінці терміну дії заявки продукт залишає пісочницю і починає функціонувати у реальному світі, де вже матиме повну відповідність всім нормам.

Успіх впровадження такої моделі буде залежати від реалізації низки умов:

  • регуляторам слід домовлятися між собою з метою уникнення юрисдикційного арбітражу. Для того, щоб у випадку, коли стартап отримує відмову в одній пісочниці, він міг спробувати реалізуватися в іншій юрисдикції з іншими вимогами;
  • регуляторам потрібен технічно грамотний персонал, що дозволить гарантувати, що експертиза заявок виконуватиметься ретельно та із дотриманням всіх необхідних вимог;
  • регулятор має створити механізм повідомлення потенційних кандидатів про те, які саме продукти йому особливо цікаві і, таким чином, не тільки формувати цільовий пул заявників, а й виділятися на тлі інших пісочниць за рахунок спеціалізації.

Станом на сьогоднішній день модель регуляторної пісочниці працює в Канаді, Об'єднаних Арабських Еміратах, Сінгапурі, Гонконзі, Австралії тощо.

  1. 3.8. Впровадження технологій blockchain в державні реєстри фінансових послуг.

Державі необхідно взяти лідерство в процесі впровадження технології blockchain у діяльність фінансових регуляторів, реєстрів фінансових послуг та роботу державних банків. Використання blockchain у FinTech дозволяє:

  • здійснювати повну перевірку компанії запиту документів у контрагента, так як вся фінансова звітність може зберігатися в реєстрі і бути відкритою для широкого кола осіб, знижує ризики контрагентів;
  • позбутися від участі у фінансових операціях третіх сторін;
  • відстежувати транзакції;
  • зберігати і передавати кошти один одному без участі банку (адже в системі blockchain успішно реалізована можливість підтвердження автентичності особистості, реєстрації угод і укладення контрактів).

Отже FinTech є новою багатогранною галуззю, де Україна має всі шанси стати світовим лідером, за належної підтримки та лідерства держави.